Звільнити Протасевича. Як Україна може вплинути на Лукашенка і допомогти опальному блогеру

Якщо українська дипломатія проявить деяку вправність, нинішня ситуація може бути розіграна до вигоди і України, і Білорусі, і самого Романа Протасевича. Попросту кажучи, є можливість оперативно зам'яти скандал.

Чотири з половиною роки тому екіпаж і пасажири авіалайнера державної компанії Белавіа стали жертвою на рідкість безглуздих дій українських спецслужб. 21 жовтня 2016 року літак, що виконував політ за маршрутом Київ — Мінськ, був під загрозою зброї примушений до повернення в київський аеропорт Жуляни. Там з нього зняли одного з пасажирів (нині покійного прихильника антимайдану, журналіста-політемігранта Армена Мартиросяна — ред) який нібито представляв загрозу національній безпеці. У той же день затриманого відпустили, дозволивши залишити територію України без будь-яких перешкод.

Якщо не помиляюся, вважається "практично загальновизнаним" фактом, що в середині минулого року СБУ нібито планувала спецоперацію, по ходу якої ще один рейс, цього разу транзит Мінськ — Стамбул, повинен був бути примушений до посадки на території України для арешту відразу 33-х ворогів української держави.

Ця хитромудра комбінація нібито була зірвана в результаті втручання перших осіб, що розглядається багатьма громадянами, як очевидна зрада Батьківщини.

Химерним чином ці історії бумерангом повертаються до України. Якщо українська дипломатія проявить деяку вправність, нинішня ситуація може бути розіграна до вигоди і України, і Білорусі, і самого Романа Протасевича. Попросту кажучи, є можливість оперативно замʼяти скандал.

Білоруські силовики, які "продали" Батькові Нації ідею влаштувати зразково-показове застосування сили проти однієї з найбільш відомих фігур опозиційного руху, підклали свиню Папі, колегам, країні і, цілком можливо, не тільки усвідомлять, але і відчують цей сумний факт найбезпосереднішим чином найближчим часом.

Білорусь — не Україна. Незважаючи на те, що формально білоруська влада була у своєму праві і не вийшли за рамки, окреслені міжнародним (т.зв. авіаційним) правом, їм може "прилетіти".

Таких, як Протасевич, у країнах-сусідах Білорусі проживає не десятки, а сотні. У найближчому майбутньому — тисячі.
Таких, як Протасевич, у країнах-сусідах Білорусі проживає не десятки, а сотні. У найближчому майбутньому — тисячі.
Фото: NEXTA

Використання збройної сили або загрози (інсценування) теракту для захоплення такої нешкідливої, абсолютно нелегітимної з точки зору колективного Заходу мети, як опозиційний журналіст, створило вкрай неприємний прецедент.

Таких, як Протасевич, у країнах-сусідах Білорусі проживає не десятки, а сотні. У найближчому майбутньому — тисячі. Ці люди ведуть звичайний для європейців спосіб життя, у тому числі подорожують, у тому числі літають рейсами, що пролягають над територією РБ.

Тим часом те, що відбувається в Білорусі останні кілька місяців, можна описати словами "прогресувальна параноя на тлі ригідності і соціопатії". Грубо кажучи, білоруський режим виглядає все менш передбачуваним.

Якщо государеві люди почнуть "шмонати" "борти", що пролітають над Синьоокою, висаджуючи з них усіх підряд злодіїв і бандитів, які проти Царя, у колективного Заходу виникне колективна ж проблема.

Це і прямі фінансові збитки для перевізників, і черговий удар по репутації авіаперевезень у цілому, і, врешті-решт, вкрай неприємне відчуття вже якоїсь зовсім безпорадності і європейської, і євроатлантичної, і всіх відразу спільнот пристойних людей перед обличчям Останньої Диктатури Європи .

Виходячи з цих нескладних міркувань мені видається цілком ймовірним, що ЄС і НАТО разом з ключовими союзниками вирішать накласти на Республіку Білорусь санкції за те, що буде подано, швидше за все, як грубе порушення правил безпеки авіаперевезень, а то і акт піратства.

У їх розпорядженні є не дуже великий (втім, як вважати/дивитися), але таки досить помітний важіль. Йдеться про доходи за проліт авіаперевізників над територією Білорусі. Я не знаю, про які суми йдеться, у випадку України зустрічав оцінки "близько 40 млн. доларів".

Нехай навіть мова йде про суму в 10 мільйонів, поява в розмові конкретних, вимірних сум, дозволяє зробити її набагато більш змістовною й осмисленою.

Одна справа — лиха спецоперація, по ходу якої країна і особисто її Лідер показали, хто в домі господар. Так, будуть бухтіти, так, можуть бути якісь санкції. Так, пішли вони всі на:?й, пі?*%аси! Не вперше…

Зовсім, зовсім інша справа, коли в конкретної пропозиції конкретних людей у погонах зʼявляється гранично конкретна ціна. Нехай навіть "всього лише" 10 мільйонів. Але — щороку. Пʼять років — пʼятдесят. Десять років — сто. Або двісті, як домовляться між собою супостати.

В Олександра Григоровича в господарстві зайвих грошей немає. З грошима в нього дуже серйозні напряги. Настільки серйозні, що в минулому році, якщо називати речі своїми іменами, усе пішло шкереберть.

Не сумніваюся, що йому вкрай імпонує ідея публічно продемонструвати довжину своїх рук. Однак, не впевнений, що він готовий заплатити за це навіть десять мільйонів доларів. Не кажучи вже про пʼятдесят або сто.

Знову ж, статус транзитної держави, на якому, за великим рахунком, будується вся зовнішня політика Білорусі, включаючи і відносини з Китаєм. Чи варте хвилинне задоволення таких жертв?

Вважаю, що з імовірністю, близькою до 100%, білоруська влада буде посилатися на аналогічні дії України, як доказ того, що мова йде про поширену і легітимну практику. Чим будуть парирувати ці твердження європейці з американцями і чи будуть взагалі, я не знаю.

Та й не думаю, що це має особливе значення. Як показує досвід минулих років, значення має тільки наявність або відсутність політичної волі. Я дивлюся на нинішню історію з принципово іншого ракурсу, а саме, як може її використовувати українська держава, причому, конструктивно і з користю для всіх стейкхолдерів.

Той факт, що саме Україна відзначилася в аналогічних некрасивих історіях щодо білоруських авіаперевізників, причому, державних, тобто тих, що безпосередньо представляють Республіку Білорусь, створює можливість для проактивної і конструктивної позиції української держави в цій історії.

Я зараз не маю часу детально виписувати, тому закликаю не судити строго, але постаратися зрозуміти хід моєї думки.

Отже, як це може бути (у моїй версії)? Володимир Зеленський публічно звертається до Олександра Лукашенка.

1. Він приносить найщиріші вибачення за неприємні інциденти, що були у 2016-м і планувалися у 2020-му. Якщо у 2020-му за його версією нічого "такого" не планувалася, можна про це заявити, у цьому контексті гірше не стане.

2. Запевняє, що вважає подібну практику небезпечною і неприйнятною. Мовляв, у мирний час не може бути достатніх причин ставити під загрозу ні в чому не винних людей. Від імені України обіцяє ніколи більше не використовувати подібні підходи.

3. Пропонує Олександру Лукашенку виступити зі спільною ініціативою — звернутися до світової спільноти з пропозицією взяти на себе добровільне зобовʼязання НЕ ВИКОРИСТОВУВАТИ ситуації, що вимагають екстреної посадки транзитних рейсів або навіть цивільних бортів у цілому, для затримання будь-яких осіб, за винятком підозрюваних у підготовці теракту (викрадення) проти цього рейсу. Якщо підозри стосовно затриманих не виправдалися, вони повинні бути відпущені протягом 48 годин. Або зовсім виключити можливість посадки з метою затримання, як це було з Едвардом Сноуденом, коли американські спецслужби хотіли викрасти його з літака президента Болівії Ево Моралеса.

Важливо
Незручний пасажир. Навіщо Лукашенку потрібен арешт опозиційного блогера Протасевича

4. Щодо порушників конвенції Володимир Зеленський озвучує ідею карати їх припиненням транзитних польотів і відповідних виплат.

5. Звертаючись до Олександра Лукашенка, Володимир Зеленський говорить, що всі оцінили його, Лукашенка, непохитну волю. Він таки брила і чоловʼяга, конкретно. Володимир Олександрович звертається до Олександра Григоровича з проханням показати всім приклад великодушності і далекоглядності, відпустити Протасевича і тим самим принизити всіх відразу недоброзичливців особливо тих, які самі охоче ось це саме винищувачами, а туди ж. Розповідають нам про міжнародне право, лицеміри!

Таким заходом Зеленський:

а) акуратно запропонує виразну змістовну рамку для торгу з Лукашенком; б) запропонує тому необразливо спосіб акуратно уникнути непотрібного і потенційно дуже болючого (з надмірними витратами) конфлікту; в) створить вигідний для Лукашенка медійний і змістовний фон; г) проявить себе як людина, здатна на проактивну дипломатію.

Якщо ОГЛ оцінить описані йому витрати, як надмірні, а подачу колеги, як досить виграшну, можна розраховувати на звільнення Протасевича, торжество здорового глузду тощо.

Першоджерело.

Публікується за згодою автора.