"Велика приватизація" та її вороги: як Україна підходить до старту продажів найбільших об'єктів

Приватизація — важлива реформа в контексті розвитку сучасної України. Фонд держмайна прибрав із цього процесу корупційні схеми, довівши, що в Україні можна працювати чесно, прозоро, в інтересах країни і громадян.

Приватизація в Україні — це майже тридцятирічна історія невиконаних обіцянок і уявних золотих гір. Останній великий успіх приватизації — продаж "Криворіжсталі" індійському "АрселорМіттал" за 4,8 млрд доларів — відбувся ще в далекому 2005 році.

З тих пір політики часто й багато говорили про приватизацію: влада — про те, як приватизація корисна для залучення іноземних інвестицій, опозиція — про те, що влада розбазарює національні багатства.

Така постійна зміна ролей відбувається ось уже 15 років, що негативно впливало, як на потенційну вартість об'єктів, так і на збільшення видатків державного бюджету за їх утримання. Розмов було дуже багато, результатів — недостатньо.

Протягом багатьох років ситуація у Фонді держмайна, який безпосередньо відповідає за управління держоб'єктами та підготовку до процедури приватизації, залишалася, в цілому, незмінною.

Одні й ті ж особи час від часу змінювали одне одного на посадах, продовжуючи розповідати про надзвичайну вигоду від потенційного продажу підприємств. Але крім красивих заяв, нічого й не змінювалося, а весь потенціал залишався тільки на папері.

Тихий омут у сфері управління державним майном дозволив впливовим фінансовим і політичним колам побудувати навколо об'єктів цілу корупційну імперію.

Вітер змін?

ФДМ, як і вся державна машина, вимагав негайного та серйозного перезавантаження для елементарного виконання поставлених перед ним завдань. Все це як не можна до речі підходило під політичну програму команди Володимира Зеленського і вже незабаром Фонд отримав можливість перезапустити процес приватизації. У вересні 2019 року перед новим керівництвом фонду були поставлені чіткі завдання: позбавити підприємства від корупційного складника, налагодити їх господарську діяльність і підготувати до процедури приватизації.

Через півтора року ми можемо сказати, що з поставленим завданням команда глави Фонду Сенниченко справляється. За цей час була успішно запущена реформа процедури приватизації та оренди державного майна, на багатьох підприємствах відбулася зміна керівництва — достатньо згадати нещодавню історію з відновленням контролю держави над "Центренерго", яке вважалося вотчиною Ігоря Коломойського.

З початку 2020 року майже 4 млрд грн надійшли до державного бюджету. Але ж це був перший рік пандемії і карантинних обмежень — абсолютно нових реалій, до яких ніхто в світі не був готовий.

Демонополізація спиртової галузі стала важливим кроком для залучення понад мільярда гривень у національну економіку, що позитивно впливає не тільки на бюджет, але й на зростання якості продукції для споживача.

Окремо можна згадати про ініціативу щодо приватизації пенітенціарних установ, що не функціонують, яку зараз проводить Міністерство юстиції спільно з Фондом. Важливо зазначити, що аукціони проходять на базі електронної платформи ProZorro.Продажі, яка забезпечує прозорість аукціону й тим самим мотивує національного та іноземного інвестора брати в них участь. Останній аукціон із продажу колишньої колонії у Львові приніс бюджету понад 400 млн грн.

Незважаючи на позитивну динаміку, головні результати приватизації ще попереду. Тільки в березні 2021 року Верховна Рада зняла обмеження на проведення аукціонів "Великої приватизації" — об'єктів, оціночна вартість яких перевищує 250 млн гривень. Поки воно діяло, Фонд юридично був позбавлений можливостей і засобів для підготовки об'єктів Великої приватизації до майбутньої процедури продажу.

Рішення діяло з квітня 2020 року і було пов'язане з початком пандемії COVID-19, а також загальною тенденцією падіння показників фінансових ринків. Через рік ситуація змінилася кардинально: світові ринки ростуть, інвестори готові до нових великих операціях, що сприяє проведенню аукціонів із продажу об'єктів Великої приватизації.

Підвищення ставок

Окремо серед об'єктів Великої приватизації стоїть Об'єднана гірничо-хімічна компанія (ОГХК), яка об'єднує два комбінати з видобутку й обробки титанових руд у Вільногірську Дніпропетровської області й Іршанську Житомирської області. Потенційний продаж ОГХК справедливо порівнюють з продажем "Криворіжсталі" в далекому 2005 році.

ОГХК також є найбільшим підприємством за своїм профілем у Європі, представляючи серйозний інтерес для іноземних інвесторів. Попередні два роки Фонд держмайна, який є керівним органом підприємства, проводив роботу з оптимізації виробничих процесів, а також поліпшення фінансових результатів компанії: вже в 2020 році прибуток підприємства зріс у 3,5 рази — зі 100 млн у 2019-му до 340 у 2020-му.

Стартова ціна, оголошена ФДМ після процедури оцінки з боку приватизаційного радника в квітні 2021 року склала 3,7 млрд гривень. На ОГХК претендують 13 міжнародних компаній, переважно з Японії та Австралії, і це точно підігріє аукціонну ціну. Прозорість процедури продажу, наявність всіх необхідних документів, а також участь авторитетного приватизаційного радника — BDO Україна — є індикаторами важливості цієї угоди для державного власника.

Інтерес міжнародних інвесторів до продажу ОГХК можна вважати великим досягненням, оскільки продаж активів такого масштабу — поодинокі випадки не тільки в Україні, але й у світі.

Утім, не ОГХК єдиним: уже цьогоріч Фонд держмайна планує реалізувати ще кілька великих інвестиційних проектів.

Йдеться про продаж Першого Київського машинобудівного заводу (колишнього "Більшовика") і "Президент-Готелю", які також знаходяться під управлінням ФДМ. Ще кілька проектів планують реалізувати в регіонах, а загальна сума коштів, які держава планує отримати у процесі приватизації-2021 становить 12 млрд гривень.

Незважаючи на скепсис експертів, приватизація — важлива реформа в контексті розвитку сучасної України. Перш за все, йдеться про зекономлені бюджетні кошти, які вимивалися з держпідприємств за допомогою корупційних схем. Фонд прибрав ці схеми, довівши, що в Україні можна працювати чесно, прозоро, в інтересах країни і громадян.

Дуже хочеться сподіватися, що здоровий глузд все ж переможе. Україна — це ж Європа?