Чи прорвуться біженці до Європи? Три сценарії розвитку кризи на кордоні Польщі та Білорусі

Криза на польсько-білоруському кордоні – це яскравий приклад використання асиметричних, неекономічних методів протистояння в міжнародній політиці.

Якщо відкинути ідеологічний та пропагандистський наліт з усіх боків, то суть кризи зводиться до конфлікту між Білоруссю та її двома головними європейськими антагоністами – Польщею та Литвою.

У відповідь на політичний, економічний та інформаційний тиск з боку польсько-литовської влади президент Олександр Лукашенко та його оточення, не маючи в руках симетричних інструментів контртиску, пустили в хід інші доступні їм ресурси, включаючи "міграційну карту".

Не можна сказати, що Лукашенко вигадав якийсь велосипед. "Міграційне питання" — слабке місце Європи ось уже понад 10 років. Вразливість, яка дестабілізувала ЄС ще у 2014-2015 роках, і якою з тих пір користувалися зовнішні гравці для тиску на Союз.

Російський чинник у цій історії переоцінений. Немає сумнівів у тому, що Росія отримує зиск із цієї ситуації. Але це не означає, що саме РФ організувала всю цю історію з нуля. Вони, як і багато інших зацікавлених сторін, на цьому капіталізуються та заробляють гроші. Зрештою, Росія сьогодні перебуває в тактично виграшному становищі стосовно практично всіх політичних процесів у Білорусі — такий річний підсумок кризи в Білорусі від серпня 2020 року.

Важливо

Гра в кальмара мимоволі. Як мігранти-нелегали стали заручниками боротьби Лукашенка та ЄС

Три сценарії розвитку кризи з біженцями

Швидше за все, криза на кордоні розвиватиметься надалі за одним із трьох базових сценаріїв.

Перший — біженці залишаться на кордоні жити в імпровізованих таборах, і це отруюватиме відносини Білорусі із сусідами.

Другий — тиск змусить Білорусь депортувати частину біженців назад до їхніх рідних країн за сприяння влади Іраку та Туреччини.

Третій — європейці домовляться про розселення біженців у себе, заберуть їх із Польщі та Литви.

Кожен із варіантів передбачає компроміси та договірняки. Перший варіант невигідний ні полякам, яких ліберали демонізують як брутальних ісламофобів і расистів, які не пускають бідних людей до себе, ні білорусам, проти яких можуть посилити санкції, якщо почнеться масова загибель людей від морозів та голоду.

Важливо

Люди – нова нафта. Скільки Лукашенко заробляє на нелегальних мігрантах

Другий варіант поки неможливий, допоки Мінськ не бачить для себе шляху виходу з кризи. Спроба Німеччини зайти до Лукашенка через Росію не мала успіху.

Третій варіант вимагає компромісу між Брюсселем та Варшавою, а також згода тих країн, які візьмуть на себе цю ношу. Ну, чи треба буде шукати інших охочих, готових забрати до себе біженців.

І, таким чином, полегшивши головний біль для Польщі та Литви, знявши напругу навколо Білорусії та "засвітившись" перед Євросоюзом та ще й виставивши їм умовний "рахунок" за забезпечення біженців усім необхідним.

Однак, це буде зробити складно, оскільки Україна не готова приймати біженців ні на політичному рівні (політики бояться порушувати цю непопулярну тему), ні на суспільному, ні на інституційному.

Чи призведе врегулювання польсько-білоруської міграційної кризи до вирішення проблеми біженців? Звичайно ж, ні. Проте, про це ніхто й не думає.

Проблема біженців перебуває в топі світового порядку денного ось уже понад 30 років. У Європі питання нелегальної міграції та прийому біженців досі гостро постає у внутрішньополітичному порядку багатьох держав. Ментальний розрив між Східною та Західною Європою надто очевидний.

Поки питання біженців розколюватиме Європу, кризи, подібні до нинішньої, постійно розгойдуватимуть ЄС і зіштовхуватимуть лобами різні групи європейських еліт.

Такі країни, як Росія, Білорусія, Туреччина та інші, користуватимуться цим у своїх інтересах.

Першоджерело.