Стратегія страху та страху. Як назавжди вирішити питання Росії

Є два базові підходи до вирішення проблеми російської агресії. Дві основні стратегії.

Стратегія перша — зробити так, щоб Росія не хотіла нападати на сусідів.

Стратегія друга — зробити так, щоб Росія не могла нападати на сусідів.

Ці стратегії не те, щоб взагалі взаємовиключні, але дуже погано сумісні. Вони передбачають дуже різні інструменти — успішна реалізація однієї шкодить реалізації іншої.

Перша стратегія передбачає вплив на російське суспільство через доведення йому, що вигідніше жити в мирі, через популярізацію "хороших росіян" і збільшення їхнього інформаційного та політичного капіталу, через кампанії за мир та поступову демократизацію. На цій стороні Макрон, Папа Римський, Джордж Мартін.

Друга стратегія передбачає обмеження економічних та військових потужностей Росії. Інформаційний вплив на російське суспільство тут теж має бути, але в першу чергу через страх.

Це місце, де тебе вб'ють та принизять,"не ходите дети в Африку гулять". На цій стороні Ілон Маск, Стівен Кінг, Борис Джонсон. І я.

Я на ній тому, що вона надійніша і спирається на об'єктивні, а не суб'єктивні, чинники. Я не хочу ставити майбутнє своїх нащадків на кін у питанні "чи схоче сусід їх вбивати". Я хочу, щоб він не міг їх вбивати. Переконати сусіда не бути таким, яким він був п'ятсот років — шляхетна та амбітна мета. Але він в будь-який момент може передумати — і всі зусилля псу під хвіст.

Так, є концепція, "але Росія нікуди не подінеться, після війни треба буде якось жити". Не знаю, чи подінеться, країни інколи діваються. Але я надам перевагу жити поряд із Росією, яка нас ненавидить та боїться, ніж із Росією, яка лізе обійматися та створювати спільні проєкти, реалізуючи власні інтереси в Україні іншими методами. Так надійніше і менш кринжово.

Тому саме на цьому історичному етапі я є не є прибічником концепції пошуку хороших російських інфлюенсерів. Ще у 2014-му я вважав це корисним. Зараз — вже ні. Найкращим інфлюєнсером на російску аудиторію я вважаю ЗСУ, найкращим засобом впливу — воєнні перемоги та їхнє висвітлення.

Благо, цей метод суперечок та розділень в українському суспільстві не викликає.

Джерело.