Називайте війну війною. Чому не потрібно вигадувати їй евфемізми

Я помітив, що багато людей у спілкуванні замінюють слово "війна" на евфемізм:

"– …Коли_це все_ почалося…"

"- ... Після того, як_ця хрінь_ закінчиться ..."

"– …Після_цих подій_…"

І так далі.

Спочатку мене це відверто дратувало. Ну, після якихось "цих подій"? "Ці події" – це війна. Назвіть її, як хочете — "велика війна", "друга фаза війни", "повномасштабна війна", "лютийська війна", але згадуйте це слово!

Але потім я зрозумів.

Табу на слова – це не щось нове. Ви називаєте ведмедя, тому що справжня назва ведмедя у наших предків була табуйована. Люди боялися, що вони накличуть страшну істоту, назвавши її справжнім ім'ям, тому називали її евфемізмом: "той, хто їсть мед", "ведмідь", яке згодом у результаті процесу метатези перетворилося на "ведмідь".

Аналогічний процес відбувався з іншими страшними словами. Просто згадайте, скільки евфемізмів до слова померти ви знаєте. "Коні двинути", "заснути вічним сном" тощо. І точно ви всі знаєте найвідоміший приклад табу на слово. "Того-Кого-Неможна-Називати" у всесвіті Гаррі Поттера.

Але до біса все це.

Називайте війну війною. Не ховайтеся від правди, якою б вона не була. Адже для того, щоб війна не прийшла знову, недостатньо забути її ім'я. Для цього потрібно буде дуже багато зробити. Наприклад, щоб наша армія завжди була найсильнішою і найсучаснішою на континенті, щоб у нас була далекобійна зброя, щоб український солдат ніколи ні в чому не мав потреби. Отоді війна не прийде. Тоді й лише тоді.

Війни не буде виключно тоді, коли ворог боятиметься вимовити слово українець. Щоб не накликати.

Джерело.

Важливо

Кілька в томаті. Чому з назви київської консерваторії потрібно викинути Чайковскього

Важливо

Кінець глобалізації. Як Америка купила собі союзників і всіх переграла