Може, пронесе? Коли влада захистить українців від обстрілів Росії

Фінляндія вперше почала будувати бомбосховище в 1960-х роках. Але в країні не було війн із тих пір, тому бомбосховище переобладнали, і тепер тут розташовані басейни, стадіони, спортмайданчики, автостоянки та склади.

Після 24 лютого Фінляндія почала перевіряти свої підземні споруди, бо у Фінляндії з Росією більше тисячі кілометрів кордону.

Одеса. Заходжу в торговий центр. Кафе, де написано великими літерами: "Після сигналу тривоги ідіть в укриття!" Питаю працівницю: "А де укриття?" Вона каже: "Тут немає". А де є? Не знає.

Лунає сирена. Всіх просять покинути приміщення. Всі виходять і стоять купкою посеред площі перед центром, хтось пішов до автомобіля. Всі — мов на долоні. Я теж стою разом із усіма і розумію, що раптом сюди влучить ракета, шансів жодних немає. Навіть більше шансів в торговому центрі – можна сховатися під якусь стіну.

У моєму житловому комплексі є величезний підземний паркінг. Я знаю, що він побудований правильно і витримає багато чого. Не хотілось би перевіряти, звісно. Мешканці комплексу здебільшого ходять у паркінг під час тривог. Діти звикли до приміщення. Тут вже є іграшки, самокати, крісла, пледи.

Якось під час дощу я забігла в паркінг, а там повно дітей – з дитячого майданчика перейшли гратися в паркінг. Діти звикли і вже добре орієнтуються. Наш паркінг трохи обладнали – кулер з водою, чайник, лавки, вай-фай.

Але це мінімум, який рятує на кілька годин. Як далі? Хто займається запасами питної води і їжі? Спальники, ліжка, ковдри, набір медикаментів, альтернативне живлення і так далі – нічого цього немає.

Написала я в будинковий чат свої пропозиції. Чекаю на зворотній зв’язок. Поки ставлять мені сердечка під повідомленням.

В Одесі провели напівзаконну сесію міськради пару тижнів тому. Там передали на баланс місту об’єкти цивільного захисту. На пʼятий місяць війни мер і оточення роздуплилися. Я так розумію, що поки процес передачі з актами та обстеженнями закінчиться, то і новий рік буде. 2024-й.

Пам’ятаєте, тоді загинуло 21 людина, а квартири в будинках були зруйновані?

І тоді ж в одеських пабліках з’явилось прохання про допомогу. Просили для постраждалих у одеситів:

• їжу з тривалим терміном зберігання;
• ковдри, постіль, рушники;
• одяг.

І у мене питання до обласної влади. ЩО? Їжу, ковдри і рушники? А хіба у вашому гуманітарному штабі цього всього немає? А куди діли? Вам фурами завозили і завозять із усього світу саме те, що ви просите в людей – їжу тривалого терміну зберігання, постіль, медикаменти, рушники, гігієнічні засоби і так далі.

ДЕ ВОНО ВСЕ?

Я ще розумію, коли просять поділитися одягом. Але просити те елементарне, що має бути на гуманітарному складі, який саме для цього і створювався?

Я пам’ятаю, як один із очільників того обласного штабу (а їх вже там 3 чи 4 змінилось) на початку вторгнення росіян мені пояснював, що не може віддати палету спальників бійцям, бо штаб "гуманітарний" і всі запаси накопичуються саме для цивільних, які можуть постраждати.

Мені вчора розповіли ситуацію, як в одного із тих, хто займається логістикою для військових, зламалась машина. Притягли її на СТО. Працівники кажуть, що машина була напхана якимись консервами з уже протермінованими датами.

Я не знаю, як у ваших містах і областях, а у нас — в Одесі і області — відбувається багато безглуздого і не відбувається багато важливого. Я саме про організаційні безпекові дії. Я не слухаю оці вечірні мантри від голови військової адміністрації Марченка про те, куди і що прилетіло. Я не дивлюсь відеопояви мера Труханова на попелищах. Це нехай собі. Не заважає.

150 мільйонів гривень поза тендерами (бо ж воєнний стан) виділено містом на ремонт доріг. Ремонтували вулиці, які в хорошому стані. Наприклад, проспект Шевченка. Я не знаю, в чому така необхідність дорожніх ремонтів? У Труханова кишенькові гроші закінчились?

За ці гроші можна було зробити багато чого. Але депутатів на тій стрьомній сесії це не цікавило. Дітей збираються відправляти в школи офлайн. Батьки вже сивіють, бо сховища не обладнані в більшості своїй. І їх навіть не збирались приводити до ладу. Там сміття, сараї, бруд, вологість.

Я думаю: одна жінка в Одесі, яка родом із Донецька, і виїхала звідти ще на початку війни, змогла в Одесі організувати тисячі людей на пісочницю. Ви ж пам’ятаєте, як в Одесі містяни вийшли насипати пісок в мішки і обкладати ними блок пости і пам’ятники? Людмила Шевчук змогла зібрати людей, мотивувати їх, коли справді було страшно, змогла перетворити страх на творення.

Як ми могли обирати таких порожніх, жадібних, безвідповідальних, без цінностей, честі і совісті людей собі у владу?! Он вони ще в серпні і у відпустки підуть і поїдуть до сімей за кордони, щоб провідати, бо скучили. Їм же, на відміну від нас, можна. Слухайте, а може, їм треба сказати, що на бомбосховищах теж можна красти, як на дорогах?

Джерело

Важливо

"Один народ", якого ніколи не було. Чому російська нація — це фейк

Важливо

Окупанти готують "референдум". Але підуть за російським кораблем