Про "списки бажань" Оксани Датій. У мене для вас погана новина
"Якщо хтось пише плани на рік і розвішує їх у кабінеті, щоб "заробити 1 мільйон доларів" на посаді, яку зі своїх податків фінансують громадяни України, якщо суддя у своєму кабінеті приймає "ворожок і магів", щоб ті "наворожили" хорошу кар'єру, то це не про "брудну білизну". Це про те, що у них в умах і що вони творять на своїх посадах". Думка.
Якби мені довелося обирати між етикою та суспільно важливою інформацією, я обрала б суспільно важливу інформацію. Я сто разів писала, і мені не важко ще раз повторити: чиновники, які мають владу, обираючи всі принади посади й влади, отримують також усі мінуси, пов'язані з цим.
Журналісти не несуть відповідальності за фотографування процесуальних осіб. Крім того, журналісти мають право не оприлюднювати свої джерела інформації. Але, не повірите, журналісти можуть оприлюднити плітки, якщо вони викликають суспільний резонанс. Є навіть відповідне рішення Європейського суду з прав людини.
І якщо хтось плани пише на рік і в кабінеті розвішує, щоб "заробити 1 мільйон доларів" на посаді, яку зі своїх податків фінансують громадяни України, якщо суддя у своєму кабінеті приймає "ворожок і магів", щоб ті "наворожили" хорошу кар'єру, то це не про "брудну білизну". Це про те, що у них в умах і що вони творять на своїх посадах.
І маю погану новину для тих, хто думає, що саме оприлюднення "записок" дозволить уникнути покарання. Їм інше дозволить його уникнути.
За добу я вже начиталася, що:
- "Бідну жінку загнобили за її мрії" — а то не мрії, то бізнес-план на лохах наживатися.
- "Її спеціально злили, бо іншу людину на посаду хочуть" — начебто комусь заважає туди призначати будь-кого.
- "Що не факт, що це вона писала" — без коментарів.
- "Спеціально влаштували шум-гам, щоб імітувати боротьбу з корупцією" — не виключено.
Мене дуже злить сентенція про те, що "журналісти винні". Вони чинять неподобства та злочини, а винні ті, хто про це пише. У нашій країні якраз багато резонансних розслідувань проводилося після того, як про це писали медіа.
Щодо етики. Неетично було усією країною спостерігати, як Ярослав Журавель помирав. І нічого не робити.
Неетично було Лукашенку дзвонити по телефону та розповідати, що в нього там "вагнерівці".
Неетично було літаком Миколи Патрушева в країну повертатися.
Неетично було на шашлики кликати й закликати людей сидіти вдома, щоб за кілька днів вони загинули.
Неетично було кинути Херсон і покласти в Бузковому парку три десятки молодих хлопців, які пішли рятувати місто від танків практично голими руками.
Важливо