Крим як "могила" Путіна. Що відбувається у Кремлі після удару по авіабазі в Новофедорівці

Кремль не знайшов сили визнати, що удар по найбільшій російській авіабазі в Криму, ймовірно, завдали ЗСУ. Вся кремлівська пропагандистська машина вчинила реактивно і хором заговорила про випадкові вибухи на аеродромі в Саки та мінімальні збитки.

А Україна наразі не стала наполягати на своєму авторстві, але й не приховувала свого "глибокого задоволення" досягнутим результатом. Поки є "вільний час та сили", українці успішно спробували перевести інтенсивні воєнні дії до Криму. Але головне — що цей військовий і політичний ефект блискучої операції в Криму — вищий за пропагандистський успіх. Іншими словами, у вдалому ракетному обстрілі потужної російської авіабази в Криму для України більше політичних вигод та ефектів, ніж воєнного успіху. Так і має бути, бо зупинити цю страшну російсько-українську війну легше політичними методами, аніж військовими силами.

• По-перше, Путіну та Кремлю, нарешті, стало зрозумілим, що тепер війна торкнеться всіх окупованих за 8 років території, а не тільки там, де він хоче воювати. З іншого боку, Путіну важко зробити ефектну "відповідь" на цю блискучу операцію — він вичерпав усі методи військово-політичного тиску на Україну. А Україна ще тільки починає намацувати політичні болючі точки Кремля. Як виявилося, для Путіна Крим одна з таких небезпечних точок.
• По-друге, грубо зірвано російський туристичний сезон у Криму. Крим стає не "раєм", а небезпечним для росіян місцем життя та відпочинку.
• По-третє, середній клас Росії, який так завзято не помічав російсько-українську війну, раптом зрозумів різницю між "операцією" та війною проти України. Тепер залякані росіяни, що відпочивають в Криму, рознесуть по всій країні цю погану звістку, що йде справжня війна, і вони, все населення Росії, стали частиною цієї війни.

Але найголовніший політичний ефект удару по Криму ще попереду. Тепер пропаганді Кремля буде дуже важко утримати версію про випадковість ракетного обстрілу чи самозаймання авіабази, а "телевізійна Росія" раптом відчує, що Путін розгублений і не знає, як прямо, а не побічно і підло "відповісти" Україні. Виходить, що Путін не просто промахнувся зі своєю реакцією на ракетний удар по Криму (випадкові вибухи боєприпасів), але не має засобів і мужності "відповісти".

Росіяни почнуть поки тихо підозрювати, що Путін, як російський лідер, ще унікальний, але вже слабкий і немічний. Мало того, що він самовільно розпочав війну з Україною, не розрахувавши своїх сил та наслідків, але він ще виявився нездатним захистити росіян від цієї війни. Виявилося, що Путін сильний лише у пропаганді російського телебачення, а не у житті. Стає зрозумілим, що Путін сильно ослаб і вже не володіє ситуацією та управлінням країни, яку він загнав у катастрофічну війну з Україною.

А слабкий політичний лідер Росії, чи то цар, генсек чи президент — це завжди вважалося в Росії найсильнішою вадою та злочином. Бо в російській психології "глибинного народу" вважається, що "господар країни" не може бути слабшим за його слуг і рабів. Інакше на нього чекає розчарування та зневага своїх поданих та пошук нового "царя".

Джерело

Важливо

Кровотеча України. Яку ціну платять наші бійці за спокійне життя українців