Час до школи. 25 порад від Світлани Ройз: що робити батькам і вчителям

Усі діти (школярі та студенти), батьки та педагоги — супергерої. І ми відкриваємо свій новий фронт.

Що потрібно пам'ятати про можливі зміни в навчальних навичках

1. Літній відкіт у знаннях — цього року ми не можемо спрогнозувати, скільки часу потрібно відвести на повторення матеріалу. До звичного "літнього відкоту" приєднався стрес — це впливає на роботу довгострокової пам'яті. Дітям важливо пояснити, щоб зняти їхню тривогу, — все поступово згадаємо.
2. Багато дітей відвикли писати ручкою на папері. У багатьох точно зміниться почерк, ми можемо спостерігати певний регрес у письмових навичках. Усе з часом повернеться, важливо частіше і дорослим, і малюкам давати вправи на розслаблення м'язів, пам'ятати, що зараз темпи навчання й темпи письма сповільнюватимуться.
3. Діти (і дорослі), які пережили досвід травматизації, часто тимчасово, доки стабілізуються, "забувають" правила орфографії. На наслідки ковіду в багатьох наклався стрес. Можливо, допоможуть ігри зі словами, кросворди, картки.
4. Можуть бути складнощі з предметами та знаннями, пов'язаними з просторовою орієнтацією (це одночасно і геометрія, і тригонометрія, і те, що пов'язано з прийменниками — над — за — під — через). Нам потрібні будь-які активності, де б дитина могла створювати 3-д моделі — "Лего", пластилін, орігамі, ліплення, спорт, гра на музичних інструментах.
5. Травматичний досвід ускладнює сприйняття абстрактних понять. Саме зараз потрібна наочність, прикладні, практичні, конкретні, зрозумілі знання й дії.
6. Навички читання. Кожен із нас (дорослих і дітей) мав свою адаптацію до стресу — хтось почав вчитися та більше читати, а хтось не може сконцентруватися. Навички читання в дітей із віком можуть погіршитися. Важливо пам'ятати, що це тимчасово. Все відновиться (про умови, в яких це може статися, швидше трохи нижче).
7. Довгострокова пам'ять — процеси запам'ятовування інформації — можуть бути ускладнені. Коли ми переживаємо стрес, то робота гіпокампа, який відповідає навіть за довготривалу пам'ять, пригнічується. Тому починаємо з маленьких обсягів інформації, закріплюємо все в діях, у рухах — на перервах рухатися обов'язково!
8. Діти під час навчання можуть крутити щось у руках, гойдатися на стільці — це не відволікання, це їхній спосіб "відгальмувати" зайві сигнали. Багато дітей так навпаки концентруються. Можливо, є сенс включити такі рухи-зарядки в навчальний процес.
9. Багато дітей за цей час звикли тримати телефон у руках — це для них символ керованості, контрольованості. Потрібно подумати, що з цим робити: може, включати додатки в телефонах у процес навчання.
10. Дітей може більше, ніж в інші роки, дратувати те, що не відчувається практично. Важливо готуватися до питань — як це використовувати, можна давати більше проєктної роботи.

Що потрібно пам'ятати про емоції та стосунки

Ми не знаємо, що може стати тригером для емоційних реакцій — під час підготовки уроків ми маємо бути дуже обережними з підбором відео, фото й музики. Бажано знати, через який досвід пройшла сім'я, щоб підтримати, якщо це потрібно (що робити, якщо в дитини паніка, я писала, це буде в онлайн-курсі). Будь ласка, уникайте несподіваних звуків.

Безпека. Будь-який процес навчання починається з відчуття безпеки. Безпека — це наша передбачуваність, знання правил, знання території, недоторканність тілесна, повага до кордонів, зрозумілі правила, "безпечний простір" — коли дитина навіть на своєму городі може "усамітнитися". Придумайте жест, що це показує. Можна починати урок із того, що всі стукають долонями по столах, створюють із олівців, малюють коло — свій захищений простір.

Близькість. Єдність — можливо, починати урок треба з пісні, співати разом. Можливо, потрібно створити свій девіз, ритуали вітання — прощання, робити спільні проєкти, разом допомагати ЗСУ, висаджувати рослини.

Структура: правила, розклад.

Підтримка: заохочення, фіксація результатів.

Правила під час навчання

1. Зараз легалізована ненормативна лексика — треба одразу вводити правила та домовлятися, що у вашій спільноті прийнятно.
2. Коли ми проживаємо стрес або травматичний досвід, ми перестаємо відчувати свої потреби — нагадуйте, що треба пити, їсти, йти в туалет, рухатися.
3. Лімбічна система не може витримати напругу — червоні рамочки в презентаціях, гострі кути в рамках, які накладаються на слайди, емоційні картинки, багато інформації в слайдах — усе це може спричинити несподівані та неусвідомлені навантаження.
4. Стрес і травматизація змінюють і фрагментують наше сприйняття часу та реальності. Нам обов'язково потрібно наголошувати на поточній даті.
5. Чим більше тривоги, тим більше інформації — пояснень, структури, треба розповідати, що за чим ітиме в дії. Правила, рутини, обов'язки —все це зараз і є терапія.
6. Повторювати своє ім'я часто — зауважила, що діти часто забувають нові імена (та й старі). Одна зі знайомих дівчат сказала: "Пам'ятаю, що ви Світлана Ройз, а як вас просто звуть — не пам'ятаю".
7. Під час стресу ми більш "правопівкульні". Діти уважніші до сигналів сенсорних, невербальних, ніж до наших слів. Можуть перевтомлюватися від навантаження контактами, тому що відвикли від них за час онлайн. Потрібно робити паузи, пити воду, коли відчуваємо напругу, робити зарядки.
8. Досвід дитини, яка зазнала травмування, фрагментований. Вона може не пам'ятати, що ми точно впевнені, що пам'ятати повинна. Нам потрібен зв'язок "минуле — сьогодення — майбутнє". Якщо дитина повернулася у свою школу, в місце, де була, — треба разом ходити по школі, згадувати, торкатися речей, що залишилися.
9. Коли ми проживаємо складний досвід, стрес, травматизацію — змінюється самооцінка, зараз часто діти живуть у режимі очікування невдачі. Їм потрібен досвід і підтримка. Маленькі знайомі завдання, завдання, де був би швидкий результат. Святкування перемог дня.
10. Не давати практик із заплющеними очима — зараз діти й дорослі не заплющують очей, бо так вони втрачають контроль. І якщо заплющити очі, а раптом буде тривога — це може стати ретравматизацією.
11. Не просіть глибоко дихати — глибоке дихання може провокувати сильніші емоційні прояви. Дихаємо так, як дихається. Намагаємося наголошувати на видиху.
12. Обов'язково обговорити все, що пов'язане із сиренами, укриттями.
13. Важливе правило: ми співчуємо — не жаліємо. Діти переживають складний досвід, але точно впораються. Всі ці пункти не для того, щоб бачити в дітях "бідолах" і робити роботу за них. Ми акцентуємо увагу на їхній силі та підтримуємо те, в чому можемо. Вони точно впораються, і ми точно впораємося.

Дітей і дорослих, із якими я зустрічаюся зараз, я питаю: "Яка ваша сила весь цей час вам допомагала, на яку нову навичку ви можете спиратися та перенесете її навіть у мирний час?"

Обіймаю, Сім'я, як я хочу безпеки, хорошого дорослішання нашим дітям і Перемоги!

Джерело

Важливо

Країна-терорист нам мститься. Вбивство в Чаплиному — новий злочин Росії