Правда і солодкі ілюзії. Про що потрібно і не можна говорити під час війни

А влаштовувати повномасштабну війну було вигідно? А вбивати дітей було вигідно? А під камерами всього світу зносити з обличчя планети цілі міста було вигідно? У Бучі закопувати мирних мешканців вигідно було?

Якщо століття тому для Росії було економічно вигідно захоплювати українські землі, то зараз, у ХХІ столітті, жодного раціонального сенсу немає і бути не може. Росія не вмирала з голоду до початку війни. Росія була економічно набагато сильнішою, ніж Україна, у неї банально було більше грошей — нафта і газ чудово продавалися.

Весь світ боявся російської армії, Україна не мала перспектив вступу до ЄС і НАТО в короткостроковій перспективі — до війни все було для Росії досить і досить непогано.

Тепер Росія втратила майже все і продовжує втрачати. Нічого не отримавши від війни, вона отримала масу проблем, які в перспективі приведуть її до розпаду. Тож із точки зору раціональності у Росії не було жодних раціональних причин влаштовувати війну, бійню і геноцид.

Чи означає це, що Росія не розпочала війну? Ні. Вона це зробила. Вона розпочала війну, яку не могла виграти. Повністю наплювавши на раціональність як явище.

А факти такі, що Росія — це шалений хижак, який сам помирає від свого сказу, але здатен на будь-які мерзенні вчинки. Це не про раціо, це про хворобу. Тому не треба заспокоювати себе стабільним фронтом, санкціями і перспективами. Треба бути готовими до всього, і ми як нація є достатньо дорослими, щоб обирати правду, а не солодкі ілюзії.

Вони можуть ще раз кинути війська на Київ. Вони можуть проголосити мобілізацію і спробувати закидати нас гарматним м'ясом. Вони можуть робити будь-які жорстокі та алогічні речі, які ми не можемо спрогнозувати, бо ми — в здоровому глузді, а вони — ні.

Тому ми маємо бути готовими до всього. Ми не можемо розслаблятися. Ми маємо постійно, щодня розвивати армію та економіку, робити все для того, аби країна ставала сильнішою. Маємо постійно нагадувати і собі, і світу, що нас оточує: поки Росія поряд — всі в небезпеці.

Так, це дискомфортно. Це напружує. Дуже хочеться сховатися за думкою, що найгірше позаду, лінія фронту стабільна і всі випробування завершені. Але ми сильні. А сильним не потрібні ілюзії. Сильним потрібна правда. А правда в тому, що поки скажений звір живий — від нього не можна відводити очей. І тим більше не можна думати, що навіть важкі рани його зупинять. Вбий. Зроби контрольний. Перевір пульс. Закопай. І лише тоді святкуй перемогу.

Джерело

Важливо

Під окупантами. Які настрої панують на окупованих територіях