Бої без упину. Записки з кривавої м'ясорубки фронту

Коли перший БТР росіян увірвався під вогнем у село з нашого боку, ми отримали наказ відходити. Я прикинув швидкість бетера, відстань у три перехрестя – у нас залишилося менше хвилини, щоб стрибнути в машину і дати газу. Наступ росіян тривав з ранку. Ішли хвилями, піхота на бронетехніці.

Перед цим густо поклали по нас гарматами та мінометами, далі колони по 7-8 БМД у супроводі танків завозили піхотинців упритул до наших позицій, скидали їх, відходили. Одні негайно закріплялися і вели бій з нашими, інші приречено лежали тісними купами в укриттях. Щоразу росіяни закидали свою живу силу дедалі ближче до нас.

Ми, постійно коригуючи вогонь артилерії, спостерігали розкидані трупи по дорогах; деякі з них горіли, наче политі напалмом; в інших місцях ми бачили, як відчайдушно рубається з атакуючими наша піхота.

Нарешті настав час, коли чергова хвиля накрила і нас з головою: група бронетехніки стрімко увірвалася у село з того краю, де була наша позиція, і нам прийшов наказ відходити.

Однак виявилося, що інша колона росіян зайшла у центр села, ставши у нас на шляху відходу. Одна з бойових машин десанту їхала по нашій вулиці, її вже помітив Олег.

Стартуючи з двору на асфальт, ми з російською БМД побачили один одного, відстань між нами була метрів 80. Я розгледів написи на башті і боках, а також великі очі піхоти, що їхала на броні.

Нас врятувало те, що ''беха'' вже повертала праворуч, і її дві спарені гармати — 100-міліметрова і автоматична 30-мм подивилися на нас тільки тому, що корпус машини розвертався.

Росіяни, вочевидь, міцно трималися за броню, тому не відкрили вчасно по нас вогонь. Я встиг, здаючи назад, розвернутися і зникнути за першим поворотом. Жодна з куль, що хаотично літали у всіх напрямках, не торкнулася нас.

Джерело

Важливо

Україна потопить Чорноморський флот Росії. Що сталося у Севастопольській бухті