Про що ця війна: про самотність, братерство, смерть і відродження

Війна — це про самотність

Бо іноді, стоячи в строю, приходить розуміння, що всі близькі і рідні люди дуже далеко. Служать. Переїхали. Залишились позаду. А декого вже не побачу ніколи. І в оточенні купи люду раптом відчуваю щемливу тугу.

Війна — це про братерство

Бо нові побратими і посестри, незнайомі вчора, раптом стають вірними товаришами. Вночі, серед лісу, біля багаття можна заєдино читати вірші, співати пісень, слухати історії, обговорювати кінофільми. І коли важко, приклад того, хто поруч, надає сили, надихає.

Війна — це про несвободу

Армія складна, бюрократизована, ієрархічна структура. І жити за її законами буває ох як некомфортно.

Війна — це про прагнення до волі

Бо якими б не були тимчасові негаразди, усвідомлення боротьби за власну незалежність та ліберальні цінності демократичного світу завжди переважає персональні болі.

Війна — це про смерті

Найперше — ворогів (най тих смертей буде більше). І побратимів (кожна трагічна звістка, мов голка у серці). Про загибель старого ладу і пережитків минулого.

Війна — це про відродження

Вона про нових нас. Нову держава. Нові цінності. Нові зв'язки та взаємопідтримку. Про сльози щастя жінок, які зустрічають воїнів-визволителів ЗСУ на деокупованих територіях. Про сміх дітей у відбудованих будинках. Про людяність, щирість, самопожертву і процвітання. Про все те, чого не буде у Росії, але вже маємо ми.

Джерело

Важливо

Бої без упину. Записки з кривавої м'ясорубки фронту