"Не маю сумніву, що Росія знову піде на Київ". Чому Залужний каже правду

… 22 березня 2022 року. Олексій Арестович, радник ОП: "Я даю два-три тижні на припинення активних бойових дій".

24 травня 2022 року. Кирило Буданов, начальник ГУР: "До кінця року ми маємо щонайменше зайти на територію Криму".

19 листопада 2022 року. Заступник міністра оборони Володимир Гаврилов: "Ми можемо зайти до Криму, наприклад, до кінця грудня. Це можливо. Не виключено, що так буде".

7 грудня 2022 року. Секретар РНБО Олексій Данілов: "Навесні ЗСУ зайдуть у Донецьк, Луганськ і Крим".

15 грудня 2022 року. Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний: "Не сумніваюся, що РФ знову піде на Київ".

Це дуже різні заяви. І за змістом, і за емоцією. Так повелося, що Залужний, на відміну від владних спікерів, не грає на публіку та не намагається заспокоїти. Він говорить зі світом і з українцями, як із дорослими, що, в принципі, велика рідкість на тлі тотального переможного популізму.

Він каже, що наша армія "стікає кров'ю", що стратегічне завдання зараз — утримати оборону та підготуватися до нової активної фази війни, яка розпочнеться з лютого-березня.

Він закликає не недооцінювати супротивника, який має резерв у півтора мільйона та підготував 200 тисяч нових воїнів.

І ці орієнтири — це теж про дорослу розмову, яку мало хто готовий чути…

Нашій армії зараз дуже важко в холодних і мокрих окопах під Бахмутом, Авдіївкою, Вугледаром, у напрямку Кремінної та Попасної. Цю лінію оборони було збудовано з 2014 року, і, незважаючи на шалені наступи росіян, нам вдається її утримувати на Донбасі.

Проте, з іншого боку, росіяни будують свої укріплення, так звану "лінію суровікіна", щоб утримати всю захоплену сухопутну дорогу до Криму.

Це фаза позиційної війни. Але в лютому виграє той, хто зараз підготується, — збере резерви та більше зброї. На нас чекає важкий 2023 рік. Ще один рік війни. І цього року ми знову дорослішатимемо і, сподіваюся, робитимемо висновки. Можливо, нам нарешті хтось скаже ще про дещо важливе — про кількість жертв цієї страшної війни, про її найвищу людську ціну…

Давайте просто пам'ятати, що за кожною фразою "наші герої" справді стоять цілком конкретні люди, і їхні імена не називають у марафоні. Їхні імена тихо згадують при свічках у темних будинках їхні діти, які назавжди залишилися сиротами. Просто давайте про це пам'ятати завжди…

Джерело

Важливо

Як дурість і тупість одних перекривається героїзмом та кров'ю інших