Реабілітація після поранення. Що радить боєць ЗСУ Масі Найєм

Найскладніший виклик поранення — це психіка, власна рідна психіка, яка тебе дивує.

Це як здивуватися одного разу, що фасад будинку, в якому ти все життя жив, раптом став отруйно-жовтим. І дивує в цьому не стільки колір, скільки те, що ти не очікував, що цей фасад взагалі може змінити колір.

Якщо вас фізично врятували — ви перемогли, і ця перемога тільки на умовних 40%. Без цієї перемоги займатися психікою — це як ухвалювати закон про заборону наступу росіян замість того, щоб фізично їх знищувати.

Але умовних 60% — це перемогти наслідки поранення у зміненій психіці. Своєї, власної, отруйно-жовтого кольору. Складність цих 60% ще й у тому, що попередні 40% залежали від компетенцій інших людей, цілої системи евакуація — стабілізація — операція — лікування — реабілітація (що це взагалі? Це слово потрібно зараз ввести до Червоної книги, бо в реальності це рідкість, як вид, що зникає).

Тобто 40% залежить від інших, від лікарів, за що їм низький уклін.

А далі ти сам, зовсім один.

У тебе можуть з'явитися залежності задля стабілізації психологічного стану. У тебе не можуть, а точно з'являться нові "друзі" у вигляді параної, нерозуміння себе і впевненості, що після поранення ти просто перейшов на японську мову.

І боротись із цим зможеш тільки ти сам. Не стається дива, не приходить якась умовна служба порятунку психічного стану поранених військових. І тут не треба впадати в жертву, що "ой боже, я сам на сам зі своєю проблемою". Так, друже. Ми й були завжди сам на сам із собою, а до маніпуляцій краще не вдаватись.

Тому, як інсулін при цукровому діабеті, вирішив, що незамінними ліками для мене буде дисципліна. Спокійно, врівноважено, без зайвих слів. Тому поділюсь тим, що сам буду робити і раджу вам і вашим близьким, хто стикався із цими проблемами.

1. Медитація Віпасана. Щонайменше година в день. В ідеалі – дві години в день. Краще виділити час на це, ніж ще більше часу на подолання наслідків відсутності самоконтролю. Це дає спокій, прибирає реактивність.
2. Їжа і алкоголь. Контролювати перше і виключити друге. Насолода через їжу – це прекрасно. Але те, що я їм – впливає на мої рішення. Алкоголь просто дає ілюзію, що я розслабився. Але потім все одно прірва.
3. Фізична культура. Фізична травма як наслідок дає втрату впевненості в собі, недовіру до свого тіла. Підсвідому. Але займатись спортом і ставити маленькі, а краще великі цілі – це саме те, що може допомогти йти вперед і не руйнувати себе.

Нехай це залишиться декларацією на наступний місяць. Залишається менше місяця до річниці поранення. Хочу прийти в той день кращим собою, ніж був.

А поки що буду насолоджуватись думкою, що в мене все ще є друге око… десь у Всесвіті в цей день рік тому. Яким я можу дивитись, бачити, кохати, жмуритись від зірки під назвою Сонце.

Джерело

Важливо

У мене погані новини: хлопці, які повернулися з фронту, порядок не наведуть