Скандал з Хелсі. Чи є вдалим поєднання приватних медичних інфосистем з державною системою медицини?
"Взагалі я, здається, зрозуміла схему. В державі виникає якась реальна потреба — приходить хтось, хто знає про потребу і має доступ до державних механізмів — втуляє замість державного рішення своє приватне з оплатою собі коханому, але, зрозуміло, без жодної відповідальності". Думка.
Я розумію, що це трохи смішнне непокоєння на тлі всього того, що несеться у нас, але це мене непокоїть і я просто хочу щоб всі розуміли точно, що відбувається.
От вибухнув скандал з Хелсі — там лікарі дописували собі прийоми і таке інше, щоб виконати план, а МОЗ відповідно оплачувало роботу, якої не було. Ну, погано, звісно, але я чомусь була спокійна як скеля, це питомо наша ситуація, всі бюджетники так роблять, просто не всім треба для цього вносити дані в електронну систему. Але мене вкурвило інше.
Як виявилось, система Хелсі — це ПРИВАТНИЙ СТАРТАП. Знаєте, що таке приватний стартап в Україні (зараз про Хелсі кажу)? Це нікому не відомий, не сек'юрний та не веріфікований застосунок, який зробили люди, які мають доступ до державної системи медицини. В кожній комунальній поліклініці Києва висіла об'ява — реєструйтесь в Хелсі, там ваш сімейний лікар, про це писали і говорили з кожної комунальної праски. Це означає, що "стартапери" поговорили з ким треба, і комунальні медичні підприємства отримали офіційного листа з рекомендацією запрошувати пацієнтів у Хелсі. Iнакше такі речі в нас не робляться. Тобто додаток щосили створював враження, що він державний. Звісно, там в самому додатку в кінці дрібними літерами було написано, що ні, приватний — але ж хто там читає. Натомість весь загальний імідж і сама форма розміщення інформації (на дошці оголошень в комунальній полікліниці, у вайбер-чаті Твій лікар і т.д.) говорила про державний характер додатку. Класична історія — це як славнозвісний ABIBAS чи ті хитрі обмінні табло на вокзалі, де одна цифра не та, але ти не помічаєш. У цивілізованому світі з таким давно боряться через суди, і якщо "абібас" ще живе на стихійних ринках, зайти в держсектор у масштабах країни з приватним додатком, "схожим" на державний, але без гучного оголошення — про це нікому і думки не спадає.
Нашо це робиться? Схема проста. Так, пацієнти не платять за використання Хелсі — але платять лікарі. Ну тобто керівники державних та комунальних лікарень та поліклінік офіційно сплачують Хелсі за реєстрацію своїх лікарів там, щорічно, здається. Тобто державні гроші йдуть приватному стартапу — замість мати державний стартап і НЕ ПЛАТИТИ. Досить зручно й ефективно, бізнес по-українськи. До того ж треба додати, що Хелсі зберігає чутливу інформацію, зокрема медичну — і НІКОМУ не відповість, якщо вона загубиться або буде вкрадена. I за несанкціоновані приписки лікарів Хелсі теж нікому не відповість. Це приватний стартап, розумієте?
Я скажу більше — здається, так працює більшість… еее… державних сервісів. Точно знаю, що такий самий скандальний "Мій клас", придбаний МОН напередодні ковіду — замість розробити власний. Згодом виявилось, що це не тільки просто тупа копія російської розробки, але й воно було придбано якось так, що стало за гроші. Вдарив ковід, онлайн-навчання і застосунок "Мій клас" став дуже і дуже в пригоді — але виявилось, що кожен учень має сплатити 100 грн на рік за участь. Це небагато, 100 грн — але кожний. Чомусь… еее… державному застосунку?
Взагалі я, здається, зрозуміла схему. В державі виникає якась реальна потреба — приходить хтось, хто знає про потребу і має доступ до державних механізмів — втуляє замість державного рішення своє приватне з оплатою собі коханому, але, зрозуміло, без жодної відповідальності. Причетні чиновники щасливо корумповані, причетні "стартапери" щасливо збагачені. Ніхто ні за що не відповідає. Держава платить гроші.
P.S. Он лікарі пишуть, що їм для комунікації в Хелсі не потрібен, наприклад, ІПН пацієнта, дані паспорта та інша чутлива інформація. Лікарям — не потрібна. А кому потрібна?
Блін, розслідування можна проводити, не встаючи з канапи, ну журналісти, ну де ж ви?
- Люди слушно зауважують, що в багатьох західних країнах із різних причин (ну бо там і медицина приватна здебільшого) медичні інформаційні системи є приватними і це нормально. Отже, цілком імовірно, що свого часу Супрун за зразком США вирішила відмовитись від державної системи на користь приватників. Знов-таки, як пишуть люди — в нас нині є приблизно 30 таких систем. Поки все ок, але маємо наступний пункт
- Безумовним монополістом (з недоброчесною конкуренцією) став Хелсі — бо пропонував реєстрацію ЗА ОДНУ ГРИВНЮ і ніхто не зміг конкурувати в таких умовах. Потім, звісно, підняв ціну. Люди пишуть, що одразу було зрозуміло, що саме Хелсі має залишитись на ринку. А це цікаво: кому зрозуміло? чому зрозуміло?)))
Що там Антимонопольний комітет?
Невже нікому не цікаво, що там насправді сталося і як? Невже ні в кого нема питань, чи є вдалим поєднання приватних медичних інфосистем з абсолютно державною системою медицини? Агов, розслідувачі!
Важливо