Пригожин визнав провал "СВО": 5 висновків з інтерв'ю голови ПВК Вагнер

І в Росії, і в нас бурхливо обговорюють інтерв'ю голови ПВК "Вагнер" Євгена Пригожина російському пропагандисту Долгову. Це інтерв'ю цитують та аналізують у різних сенсах та контекстах. І це, звичайно, дуже цікавий і повчальний матеріал, як у політичному, так і психологічному плані.

Я це інтерв'ю сприймаю як діагноз, причому одразу з кількох позицій.

Пригожин фактично визнав провал так званої СВО з двох головних цілей, публічно заявлених Путіним 24 лютого минулого року — денацифікації та демілітаризації України. Понад тим, він також визнав прямо протилежний результат цієї "СВО". Ось прямі цитати: "Ми зробили Україну нацією, яка відома всім у всьому світі". … "Що стосується демілітаризації: якщо у них було на початок спецоперації умовних 500 танків, тепер 5 000 танків, якщо воювати вміло 20 тисяч людей, то тепер 400 тисяч. Як же ми її демілітаризували? Виходить, що навпаки".

Набагато важливіше, що Пригожин фактично визнав, що ця війна Росії проти України для українців є справедливою, а для Росії – несправедливою та загарбницькою. Це легко читається за оцінками та епітетами дій обох країн. Прямі цитати: "Ми що зробили? Ми прийшли по-хамськи, пройшлися чоботами по всій території у пошуках нацистів. Поки шукали нацистів, наковбасили всіх, кого можемо". … "Ми влаштували цю бійку". … "все, що ми вже хапнули, це наше, а все, що не хапнули, це не наше". … "У них (в українців – В.Ф.) все йде задля досягнення верховної мети, як у нас у Велику Вітчизняну війну".

Ще один діагноз від Пригожина — Росія цю війну не виграє: Є оптимістичний і песимістичний сценарії. У перший я мало вірю. хапнули, це наше, а все, що не хапнули це не наше. Навряд чи цей сценарій можливий". … "Песимістичний сценарій: українцям дають ракети, вони готують війська, безумовно, вони продовжуватимуть наступ, намагатимуться контратакувати. Можливо, контрнаступ десь вийде успішним, вони відновлюватимуть кордони до 2014 року, і це легко може статися. Вони атакуватимуть Крим., намагатимуться підірвати Кримський міст, відсікти шляхи постачання.

Дуже хотів би, щоб інтерв'ю Пригожина почитав пан Орбан, який досі переконаний, що Росію неможливо перемогти.

З погляду діагнозу настроїв у суспільстві дуже важливий антиелітний пафос пригожинської риторики. Мата на адресу російської еліти та її нащадків стільки, що цитувати не буду. І, напевно, це не тільки пригожинська думка. Він відбиває і резонує настрої і на фронті, й у частини людей в тилу, особливо в так званої "партії війни". Хоча деякі кремлівські коментатори вже записали Пригожина до "партії миру". Думаю, що то натяжки. Він був і залишається людиною війни та "солдатом удачі". Судячи з змісту інтерв'ю, українців, особливо українську армію, він поважає як сильного та гідного супротивника. Але Україна для нього — це ситуативний противник, як у спорті. Якщо Путін почав воювати проти України, значить, треба воювати разом зі своїми проти чужих. А ось головний противник Пригожина — це російські еліти. Ось кого він ненавидить усією душею. І в нього вже прориваються загрозливі натяки: "Ми повноцінна армія. Чому нас не пустили? Це сталося через інтриги, через побоювання того, що коли якась структура розростається, вона може почати диктувати умови і умовно прийти на танках у Москву". … "Це роздвоєння може закінчитися, як у 1917 році, революцією, коли спочатку солдати встануть, а після цього їхні близькі встануть". … "І все закінчиться тим, що буде в одну мить Варфоломіївська ніч. Жирівство дітей еліти закінчиться тим, що люди їх на вили піднімуть".

Але при всім своїм агресивним антиелітним пафосом Пригожин посилає сигнали лояльності Путіну: "Моє політичне кредо: батьківщину люблю, Путіна слухаюся, Шойгу на мило, воюватимемо далі".

Парадоксальний персонаж Пригожин — Стенька Разін та Малюта Скуратов в одній людині. Вірний путінський опричник, який вже готовий воювати з внутрішніми ворогами і перетворювати Росію на Північну Корею (у буквальному значенні він так сказав). Але схоже, що насправді він хоче перетворити всю Росію на велику ПВК "Вагнер". Але де там місце Путіну?

Ось і виникає дилема для Пригожина — служити Путіну до кінця чи зрештою замінити Путіна?

Але ще більшою мірою це "дилема Пригожина" для Путіна — використовувати вірного бойового пса і далі (і в Україні, і в Африці, і для страхування своїх же еліт), чи, поки не пізно, нейтралізувати його? Бо почне кусати своїх, і в нападі сказу може і до Путіна дістатися. Пригожина вже несе, і хто знає, як далеко його може занести.

Перед 1917 роком у Росії була "распутинщина". А ось тепер починається пригожинщина. І за формою, і за стилістикою це начебто дуже різні явища. Але, по суті, вони схожі, оскільки є ознакою початку кризи російського політичного режиму і тоді (понад сто років тому), і зараз.

Джерело

Важливо

Пригожин хоче до Африки. Чому режим Путіна як ніколи близький до кризи