Чи загрожує Україні нова Болгарія: про наслідки приходу до влади проросійського Румена Радева
У Болгарії до влади приходить політична сила на чолі з Руменом Радевим, якого вважають проросійським політиком. В Україні щодо цього виникли серйозні побоювання, але політолог Володимир Фесенко не вважає їх обґрунтованими. Радеву зараз буде не до нас — у Болгарії чимало внутрішніх проблем.
Парадоксальні асоціації з результатами виборів у Болгарії.
Всі оцінюють результати виборів у Болгарії з погляду того, наскільки це погано для України, наскільки Румен Радев є проросійським тощо. А мою увагу привернули парадоксальні асоціації, які пов’язані з переможцями цих виборів.
Перемогла на виборах партія "Прогресивна Болгарія", яку видання "Європейска правда" називає болгарською версією партії "Слуга народу". В Болгарії зараз теж буде монобільшість (однопартійна більшість). І ця партія теж створювалась поспіхом, "під впливом коротких дедлайнів". У виборчому списку цієї партії "багато логопедів та педагогів початкових класів; ветеринарів; акробатів, артистів, тренерів, каратистів, олімпійців; працівників страхувального бізнесу та навіть продавців-касирів". І ця партія радше є коаліцією на підтримку харизматичного лідера. Звідси і певне припущення: чи не повторить ця партія суперечливу долю "Слуг народу"?
Але на чолі цієї партії – генерал, який ще нещодавно був президентом Болгарії. Однак президент в Болгарії — це не те, що президент в Україні, оскільки Болгарія є парламентською республікою. І тому реальна влада в руках прем’єр-міністра, а не президента. Саме тому генерал Румен Радев достроково пішов з посади президента і претендує на статус прем’єр-міністра. І голосували болгарські виборці насамперед за нього, а потім вже за його партію. Це нам теж щось нагадує. А щодо голосування за популярного генерала — це, мабуть, сюжет з нашого недалекого майбутнього: генерал прийде — порядок наведе!
Важливо
Але є проблема — болгарський генерал має репутацію проросійського політика. І тут вже асоціації на вибір – від Януковича до Орбана чи Фіцо. Але кожна з цих аналогій є поверхневою і пов’язана лише з темою проросійськості. Фахівці з Болгарії кажуть, що Румен Радев більше буде зосереджений на внутрішніх питаннях, а не на зовнішньополітичних. Тому навряд чи він буде новим Орбаном і навіть Фіцо. І у Болгарії є відчутна фінансова залежність від грошей Європейського Союзу і від економічної і політичної співпраці з ЄС. Тим не менш певні потенційні проблеми для нас від нового болгарського уряду можуть виникати.
І ще одна асоціація наостанок. Як я вже згадував, Болгарія є парламентською республікою. І в цій країні є багато проблем, схожих на наші — корупція, вплив олігархів, слабкі партії і державні інституції, постійні політичні скандали. А оскільки у нас є чимало прихильників переходу до суто парламентської республіки (це як реакція на де-факто президентську форму правління в стилі Володимира Зеленського), зверну увагу на те, що в Болгарії за останні п’ять років відбулося вісім парламентських виборів. Це такий собі "веймарський синдром" нестабільної парламентської демократії. І ця проблема, хоча й не завжди, але доволі часто призводить до попиту виборців на "сильну руку", яка має "навести порядок". Тому це велика ілюзія, що сам собою перехід до парламентської форми правління подолає деформації нашої молодої демократії. Може бути і зовсім навпаки.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо