США не підтримали заяву на користь України в ООН: хто має закликати до припинення вогню
Постійні заяви про готовність припинити вогонь навряд чи чимось переконають Росію — навпаки, вона побачить у цьому прояв слабкості, впевнений політолог Володимир Фесенко. Він вважає, що такі заяви має робити не Україна, а наші союзники чи посередники.
23 вересня 50 країн та Європейський Союз зробили в ООН спільну заяву на підтримку України, у якій закликали Росію до припинення вогню. В заяві нагадується, що з березня 2025 року Україна погодилася на повне, негайне та безумовне припинення вогню. "Ми закликаємо Росію нарешті зробити те саме — це необхідний крок на шляху до конструктивної дипломатії та переговорів, що ведуть до миру", — сказано у тексті заяви.
З погляду класичних стандартів дипломатії та прояву партнерської солідарності з Україною, все це правильно.
Але давайте подивимося на це з погляду нинішньої переговорної ситуації і тактики переговорного процесу. Як це будуть сприймати в Кремлі? На жаль, це будуть сприймати як прояв слабкості. Точно також там вже давно сприймають чергові заклики Зеленського про готовність до зустрічі з Путіним. Мені здається, що Пєскову вже подобається коментувати ці заяви з відвертим сарказмом.
Хтось скаже, а нам поф..г, як це сприймають в Кремлі. Теж нібито правильно, але тоді взагалі не варто робити закликів до Росії.
Заклики до припинення війни, або хоча б до припинення вогню мають лунати від посередників, від тих, хто ініціює мирні переговори, а не від сторони конфлікту. Ми водночас можемо висловлювати готовність до переговорів. Саме таку тактику ми демонструємо в дискусії про так зване енергетичне перемир’я. Ми готові до переговорів, але не збираємося припиняти вогонь в односторонньому порядку і продовжуємо удари по російських НПЗ.
Важливо
Якщо одна сторона війни пропонує припинити бойові дії, то інша сторона війни починає вважати, що її противник слабне і не може продовжувати спротив. І що тоді він буде робити? Погоджуватися на переговори чи посилювати воєнний тиск? Запитання суто риторичне. І відповідь на нього з боку Росії ми бачимо щодня.
Це не означає, що треба відмовитися від ініціювання мирних переговорів. Але робити це маємо не ми та наші союзники, а посередники або міжнародні організації.
І ще одна важлива деталь щодо цієї заяви. Цю заяву не підтримали США. Хоча саме спільно зі США в березні 2025 року Україна погодилася на повне, негайне та безумовне припинення вогню як перший крок для припинення війни.
Це також не означає, що США проти припинення вогню, хоча саме зараз, можливо, вони не вірять у повне припинення вогню між Росією і Україною. Їхній головний мотив — демонстрація нейтральної позиції, ролі посередника, а не партнера України. Нам навряд чи це подобається. Але нічого нового в цій позиції немає. Це офіційна позиція США з лютого минулого року, і вона проявлялася неодноразово в ставленні до подібних документів.
З цього не треба робити висновок, що Штати при Трампі проти України. Ні, вони не проти України, але й не за Україну. Нам не треба сваритися зі США, але й не варто сприймати Сполучені Штати як повноцінного партнера України (можливо, тимчасово). Однак активно співпрацювати зі США в переговорному процесі нам необхідно. Інших рушійних сил переговорного процесу про завершення російсько-української війни, крім США, наразі немає.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо