Путін бере під контроль Телеграм. Чому для Кремля воєнкори виявилися важливішими за телевізор

Путін та "воєнкори"

Путін зібрав редакторів ТГ-каналів. Зокрема так званих "воєнкорiв". Проводить зустріч.

Виникає питання: "Навіщо?". Можна поставити ще одне: "Чому саме зараз?"

Давайте розбиратися разом.

Для початку чотири ключові факти щодо присутності РФ у Телеграмі:

1. Телеграм — останній непідконтрольний Кремлю ресурс, на якому "сидять" росіяни. Точніше, сфера, в якій немає монополіста-"смотрящого" і немає впливу на власників. У самому Телеграмі представлені майже всі російські медіа. Але свій явно оформлений сегмент, частка якого вимірюється двозначним числом, має лише медіа-група "Патріот" Є. Пригожина. Загалом це приблизно 20-25 "воєнкорів" + до 40 різнопланових каналів. Решта дрібні, та й аудиторія не унікальна, перетинається з конкурентами.
2. Зміщення аудиторії в Телеграм відбувається не тільки в РФ. Це торкнулося, наприклад, і України. А сама "тєлєга" з фактично анонімними каналами є ідеальним майданчиком для створення каналів донесення до "ворожої" аудиторії. Тим паче, що згадана МГ "Патріот" спочатку мала нібито "національні" медіа в Україні, Білорусі та Казахстані. Сумнівно, щоб у 2022-23 роках Пригожин раптом дав би вказівку згорнути роботу на сусідні з РФ держави.
3. Реакція "воєнкорів" та інформаційна хвиля в Телеграмі під час втечі росіян з-під Харкова не на жарт налякала Кремль. Нагадаю, що тоді було проведено навіть показові кадрові призначення.
4. З іншого боку, робота з власниками ключових ТГ-ресурсів дала змогу надзвичайно м'яко пройти процес висвітлення втечі росіян з Херсона. Можна стверджувати, що російське суспільство сприйняло це (на відміну від Харкова) як "норму", "військову хитрість" чи "доцільність". І це ті, хто помітив, загострював увагу на процесі. Для більшості втеча росіян із Херсона пройшла абсолютно непомітно.

А тепер про доцільність такої зустрічі. Знову за пунктами:

1. Тактичні завдання. Йде перша фаза наступу України. Яка (що логічно, з огляду на продавлювання підготовлених ліній оборони) супроводжується більшими, ніж в обороні, втратами і має низький (порівняно з фінальними етапами операції у Харківській та Херсонській областях) темп. Кремль у своїх посилах через традиційні ЗМІ формує "образ перемоги" для літньої кампанії у вигляді одного слова "втрималися". Не дарма той самий Путін порівнював процеси 2023 року в Україні з "Курською дугою". Тому є необхідність "одностайності" всіх інформаційних ресурсів. Простіше кажучи, яскраві розповіді про успіхи Росії в обороні.
2. Тактичні завдання на українську аудиторію Дані завдання тісно пов'язані із зазначеними в п.1. Необхідно створити картину провальних штурмів із величезними втратами для українського споживача. Тим паче, що українська сторона з форматом "абсолютної тиші" та скупим зведенням вранці сама створює передумови того, що громадяни лізуть на російські ресурси і сліпо вірять тим, де просто написано: "Доброго вечора, ми з України" (хоча адміни можуть сидіти будь-де) .

Типовий приклад — навіть позитивне повідомлення про взяття Благодатного не змогли оформити грамотно і, в результаті, державне ІА "Укрінформ" повідомило про Благодатне під Бахмутом. Втрати техніки на мінному полі скомунікували на третю добу. І, в останньому випадку, ніхто не переймався: "А де шукали інформацію співгромадяни попередні 72 години?".

Отже, є доволі хороші стартові умови для проведення російської інформаційно-психологічної операції на українському полі. За умови узгодженої роботи більшості ТГ-каналів (преса і так слухняна). І тут зустріч із Путіним (як і події до та після неї) дуже доречна.

Тепер від тактики переходимо до перспективи 4-5 місяців. І тут Кремль також має свої завдання:

1. Формування єдиного пулу "воєнкорів", який стає підконтрольним одній із веж Кремля. Принаймні в просуванні ключових тез. І тут надзвичайно важливо буде стежити за фото з події, які рано чи пізно спливуть. Майбутній куратор буде на цих світлинах.
2. Управління російською громадською думкою у разі невдач на фронті. Простіше кажучи, Путіну потрібні гарантії повторення медійно успішного Херсонського кейса (повторю, для Кремля інформаційна робота з висвітлення втечі з Херсона була вдалою).
3. Гарантії дистанціювання "воєнкорів" від внутрішньої політики в Росії. Путіну необхідне збереження наявного медійного балансу. А "воєнкори" в інформаційному полі швидко стають "важковаговиками". Тому, до моменту старту нового партійного проєкту поствійни (аналог існуючої партії "Батьківщина"), для Путіна ідеальним виглядає формат, коли "воєнкорам" категорично заборонено втручатися у внутрішньоросійські політичні розбірки.
4. Нехай приватний, але важливий кейс. Путіну необхідно буде визначатися, що робити з МГ "Патріот" та її ТГ-активами. Залишати за Пригожиним? У разі його інтеграції в одну з веж Кремля цілком можливо. А ось якщо такого не передбачається, то наявність потужного медіа-ресурсу в людини, яка не входить до ключових груп, виглядає небезпечною. Крім того, на тактичному рівні Путіну необхідно, щоб Пригожин хоч на якийсь час (етап наступу України) перестав публічно принижувати Шойгу та його оточення.
5. У перспективі перед Кремлем постане питання повного контролю над ТГ-полем, аналогічного тому, що існує у сфері "старих" медіа та соціальних мереж.

І на тлі цього проходить перша зустріч із "воєнкорами". Що, крім вищезазначених завдань, можна сприймати і як сигнал старим пропагандистам. Бюджети ТГ менші, вплив уже можна порівняти. Отже, рано чи пізно може виникнути питання про ефективність роботи російського "телевізора".

Джерело

Важливо

Вагнер рветься під Бєлгород. Навіщо армія Пригожина пішла у бій проти армії РФ