Резерви Росії закінчуються. Як Україна здобула перевагу в живій силі на фронті

Основні сили Східного воєнного округу ЗС РФ (оперативно-стратегічне командування "Схід") майже повністю введені в бій у Південній операційній зоні…

1) 5-а загальновійськова армія (ЗВА), всі 3 її основних з'єднананя вже введенні в бій, зокрема:

• 127-а мотострілецька дивізія (мсд) — на Бердянському напрямку;
• 60-а окрема мотострілецька бригада (омсбр) — там же;
• 57-а омсбр — південніше за м. Бахмут.

2) 35-а ЗВА… також усіма своїми трьома з'єднаннями розгорнута між Бердянським та Мелітопольским напрямами (займає майже весь район, який розташований навколо м. Пологи як на східному, так й на західному флангах, а також саме місто):

• 38-а омсбр — напрямок Оріхів-Пологи (вісь с. Луговське);
• 64-а омсбр — на північ та північний схід від міста;
• 69-а окрема бригада прикриття (обрп) — на північний захід від м. Пологи та навколо міста.

3) 36-а ЗВА одним з'єднананям уже задіяна, інше її з'єднання вже почало розгортання в другому ешелоні на Бердянському напрямку:

• 37-я омсбрт — обороняється в напрямку на с. Керменчик;
• 5-а окрема танкова бригада (отбр) південніше за неї…

4) Найменша за своїм складом армія Східного ВО 29-а ЗВА, по суті, є єдиною, яка ще поки залишаєтья в резерві УВ "Восток" (зокрема, її 36-а омсбр)…

Отже, стає зрозуміло, що командуванню військ противника в Південній операційній зоні найближчим часом доведеться ухвалювати достатньо складне рішення, схоже на своєрідну дилему:

• або просити керівництво всієї "Объединенной группировки "ВС РФ на Юго-Западном ТВД" про підсилення додатковими силами та засобами (а це означає перекидання їх зі складу УВ "Центр" чи "Південь", тобто з Лиманського, Бахмутського або Авдіївського напрямів);
• або таки проводити "оптимізацію" свого оперативного шикування за рахунок ущільнення бойових порядків 58-ї ЗВА, якій, очевидно, навіть у разі підсилення її на окремих напрямках і ділянках з'єднананями зі складу армій Східного ВО та з'єднаннями 49-ї ЗВА доведеться "чимось" займати головну лінію оборони, щоб не допустити її прориву.

А це зі сторони має вкрай дивнимй вигляд… тому що в загальному вимірі російські війська принаймні за формальними показниками жодним чином не поступаються українським військам, яки намагаються тут наступати, ані за кількістю особового складу, ані за обсягами основних зразків ОВТ, розгорнутих у цій операцйній зоні.

Ба більше, противник тут обороняється, а не наступає (відповідно, об'єктивно наявна в нього потреба у військах менша, ніж у ЗСУ), має перевагу в повітрі та в загальному вимірі переважає ЗСУ в обсягах артилерійських засобів і засобів ППО.

Зараз у Південній операційній зоні противник задіяв 58-у, 49-у загальновійськові армії, 22-й армійський корпус (зі складу Південного ВО), 5-у, 35-у, 36-у та 29-у загальновйськові армії та принаймні частину сил (військ) 68-го армiйського корпусу (зі складу Східного ВО).

Нагадаю, в усіх сухопутних військах РФ розгорнуто всього 11 загальновійськових і 1 танкова армії. Тобто противник зараз намагається утримати південні райони нашої країни, окуповані ним, половиною всіх своїх сухопутних військ.

І все одно це дається йому з великими складнощами.

На сьогодні він ще не ввів у бій з'єднананя лише 29-ї ЗВА та 68-го АК (у загальному вимірі це до 2-х омсбр + визначені сили та засоби 18-ї дивізії). І все, на цьому стратегічний резерв противника в Південній операційній зоні вичерпується.

8-а ЗВА, в тому числі 1-й і 2-й АК, зі складу Південного ВО, яку було би логчно задяти в цій зоні в такому випадку, зараз по самі вуха втягнута у високоінтенсивні бої в Східній операційній зоні,тому підсилити 58-у чи бодай 49-у армії вона не зможе принаймні, достатньо швидко.

Тому в сенсі "стратегічного рішення" щодо Південної операційної зони противник додатково до 29-ї ЗВА та 68-го АК може задіяти лише 2 об'єднання — 6-у ЗВА зі складу Західного ВО або 2-у гв. ЗВА зі складу Центрального ВО. Загалом це приблизно до 5-и мотострілецьких бригад.

Але зважаючи на той факт, що частина цих військ (сил) також уже задіяна в смугах відповідальності УВ "Захід" і "Півень", цей гіпотетичний "розмір" може бути ще меншим.

Тобто в разі прориву ЗСУ головної лінії оборони противника десь на відрізку між Голою Пристанню у Херсонській області й Володимирівкою в Донецькій області, а це цілком імовірний варіант розвитку подій, зважаючи на той факт, що поки повністю зупинити ЗСУ в Південній операційнй зоні йому не вдається, противник зможе одномоментно задіяти десь до 2-3-х бригад для спроби "купірувати" цей прорив (та й то, очевидно, не зразу, а лише протягом 2-3-х діб у найкращому для нього випадку).

До чого я все це веду?

А до того, що вже очевидний намір противника, відповідно до того самого так званого "большого плана генерала Герасимова", організувати й нанести в зручний для себе момент раптовий, потужний удар на несподіваному для ЗСУ оперативному напрямку, цілком можливо, може втратити будь-який стратегічний сенс.

Адже може так статися, що противнику доведеться терміново замість якихось оперативних наступів "латати" оперативні "дірки" на Півдні тими силами та засобами, які він готує для цього наступу.

Тому, на мій погляд, висновок очевидний.

Результат усієї літньої кампанії напряму та головним чином залежитиме не тільки від того, як сторони розпорядяться своїми резервами в оперативно-стратегічному сенсі, а й узагалі скільки їх у достатньо боєздатному стані опиниться в них у потрібний момент на потрібному напрямі.

І, наскільки я розумію, ЗСУ зараз задіяли не більш ніж 20% від цього компоненту.

Джерело

Важливо

Україна готує прорив. Як розвивається контрнаступ і коли варто очікувати на явні результати