Без тилу немає перемоги. Військові витрати — у пріоритеті, але й цивільні життєво потрібні Україні

Україна — не Корея, і тотальне переведення економіки на воєнні рейки тут неможливе, стверджує економіст Сергій Фурса. Зрештою, просто технічно не вийде всі гроші в країні спрямувати на потреби армії.

ЗСУ, українська армія, контрнаступ
Фото: Міністерство оборони України | Міцний тил — запорука гарної армії

Кількість емоційних дописів, де люди бідкаються, що держава витрачає гроші на те й се замість того, щоб купити дрони на всі, зашкалює. Люди знову вимагають простого рішення. І знов ведуться на ворожу пропаганду.

І так, це типовий популізм. У нас не вистачає дронів. І тому треба просто забрати гроші в одних і віддати іншим, і все буде добре. Просте рішення складної проблеми. Просте рішення, яке просто не працює. Як завжди з популізмом.

Тригером цих дописів стала спочатку російська пропаганда, коли чомусь українці почали поширювати пропагандиське відео про виробництво "ланцетів". Так, у Росії є безпілотники. Сюрприз. Але навіщо пхати в наш інформаційний простір російську пропаганду, яка тисне на емоції? Розповсюджувати ролик росіян? Ще б Конашенкова почали транслювати.

А друга улюблена тема українців — це переведення економіки на воєнні рейки. Її ідея тягнеться до Другої світової та радянського кінематографа. І це не має жодного стосунку до поточної реальності. Ніхто в сучасному світі не переводить економіку на воєнні рейки. У тому числі, до речі, Росія. Там збільшують, звісно, витрати на військове виробництво. Але ніякого стосунку до умовної економіки воєнного часу там немає. Ба більше, сучасне суспільство, що в Україні, що в Росії, які б вони не були різні, просто не здатні перейти в режим воєнної економіки, який притаманний бідному тоталітарному суспільству. А якщо це намагатися зробити, то воєнна економіка знищить звичайну економіку, і держава просто втратить здатність функціонувати. У сучасному світі є єдиний приклад країни, яка постійно живе в режимі воєнної економіки. І це Північна Корея. Такий собі приклад для наслідування.

Отже, маємо чисту емоційну реакцію, що базується на хибних наративах, яку хтось постійно підсилює новими вкидами. Що в результаті? Демотивація. Перш за все.

Але нумо розбиратися.

гривня, грошi, бюджет Fullscreen
Тільки гроші, зібрані Мінфіном, можуть іти на військові потреби
Фото: Flickr

Правда в тому, що грошей завжди не вистачає. Але. Перш за все, треба зазначити, що нестача дронів в українській армії не має нічого спільного з проблемою нестачі грошей. Хіба хтось чув, що Міністерство оборони замовило 100 500 дронів, але на це не вистачає коштів? Навряд чи. Отже, перш за все, це управлінська й адміністративна проблема, а потім уже фінансова. Але чомусь усі розмови переходять саме на сторону фінансів. Наче збільшення військового бюджету за рахунок нездійснення якихось витрат відразу б допомогло. Але ж ні. Це не вирішить проблему. Але чомусь саме на цьому акцентується увага. Переводячи стрілки з дійсно важливих тем.

Ідемо далі. Є думка, що гроші витрачаються не туди. А треба тільки на армію. До того ж ця думка підсилюється низьким рівнем довіри до агентів, які власне й займаються витрачанням коштів. І це проблема. Але тут треба розділяти. Дійсно, є великі корупційні ризики. Але чи треба забрати в одних і віддати іншим. Тим паче, що й до цих інших довіри також не буде багато.

Перше — це не можливо в дуже багатьох випадках. Про що йдеться? Перш за все, про те, що наш бюджет зараз ділиться майже навпіл. Половина — це гроші наших західних партнерів. Інша половина — це гроші, що зібрав Мінфін в Україні. Це те, що ми заробили. І от те, що ми заробили, і витрачається на армію. А гроші наших західних партнерів ми не маємо право витрачати на фінансування війни. Такі правила. І подобається це нам чи не подобається, не має особливого значення. Отже, просто не можна забрати з одних витрат і перерозподілити на інші. Коли будується музей чи знімається серіал, то це, скоріш за все, витрачаються саме кошти наших західних партнерів. І купити на ці кошти дрони просто неможливо.

Ну й загальне питання — фінансування культури під час війни. І тут навряд чи українці наважаться сперечатися з Черчиллем, саме якому належить фраза: "Якщо не фінансувати культуру під час війни, то заради чого ми воюємо". І так, у нас у всіх різні смаки. І деякі проєкти можуть здаватися не культурними ітощо. Але ж це вже наші суб'єктивні погляди, які не мають стосунку до глобального підходу, — культуру також треба фінансувати.

Друга тема — чому будують дороги та стадіони, коли потрібні дрони. І тут важливо зрозуміти, що йдеться про місцеві бюджети. Є бюджет України, з якого фінансують армію. І мають фінансувати зокрема й дрони. І є місцеві бюджети, кошти громад. І це різні речі. І забрати гроші в місцевих бюджетів і передати в державний бюджет, звісно, можна, але це буде руйнацією місцевого самоврядування. І зруйнує реформу децентралізації. Дуже успішну, до речі, реформу.

Чи варто руйнувати реформу децентралізації, щоб просто перерозподілити фінансові потоки? Дуже сумнівно. Бо, знов-таки, проблема нестачі коштів не є основною проблемою в питанні забезпеченні армії дронами. І просто збільшення фінансового потоку під орудою уряду нічого не змінить у ситуації з дронами. А от місцеве самоврядування зруйнує.

І так, який би це дикий вигляд не мало, але дороги в містах треба ремонтувати навіть під час війни. Бо це забезпечує функціонування економіки. А значить, збільшує стійкість системи. І атаки Путіна зараз по наших портах показують, що він руйнує українську економіку з не меншим завзяттям, ніж намагається бити по нашій армії. Розуміючи важливість економіки для стійкості України. До того ж ремонт доріг — це ті самі робочі місця. Це гроші, які потім ідуть в економіку країни. Як і гроші з виробництва серіалів та іншого. І, може, стримує багатьох від еміграції. А навряд чи хтось буде сперечатися, що збереження людського капіталу є зараз нашім першім пріоритетом. Що, звісно, не нівелює питання пріоритетності витрат місцевих громанд і корупційні ризики, які в разі цього точно є. Але якщо під час ремонту доріг крадуть, це не означає, що не треба ремонтувати дороги.

Збереження нормальної економіки, де працюють кав’ярні та басейни, де ремонтують дороги та збирають урожай, є запорукою нашої перемоги. Необхідним, але, звісно, недостатнім для перемоги. Без тилу, без економічного та культурного тилу, жодна, навіть найгероїчніша армія світу, не зможе воювати. Це може звучати цинічно чи парадоксально, але це правда.

І так, витрати на армію мають бути пріоритетом у війні. Але пріоритетом у довгому списку витрат і завдань, кожне з яких є важливим.

І немає простого рішення.

Джерело

Важливо
Газони замість дронів. Чому в Україні, яка воює, армія не отримує всього, що можна
Газони замість дронів. Чому в Україні, яка воює, армія не отримує всього, що можна