Жити без російського палива. Як санкції змінюють ринок на користь України

Часто мене запитують, як американське й інше екзотичне пальне потрапляє в Україну?

Так воно ж дороге! (пам’ятаєте Свирида Опанасовича із "За двома зайцями"?)

Так працює паливний ринок — якщо є потреба, привезуть через усю планету. Бо не всюди поруч ти можеш продати свій товар. А іноді ти його просто не можеш продати через санкції.

Проілюструю на прикладі білорусів. До 2022 року вони майже весь експортний ресурс, наприклад, дизпальне, продавали в Україну за формулою 30 доларів премії до котирування. Якщо б росіяни не влаштували цього безумства, сьогодні б білоруси заробляли приблизно $900/т.

Але завдяки собі та своїм московським партнерами білоруси не можуть продавати пальне ані в Україну, ані в Європу. За наявними в нас даними, вони змушені відправляти свій товар через російські порти в Саудівську Аравію й інші "недалекі" пункти або залізницею в Середню Азію. Через божевільні відстані розрахунково в сухому залишку вони отримують $350-400/т.

Аналогічно "торгують" росіяни. Останніми місяцями вони нарощують постачання дизпального в Бразилію — це 15 тис. км морем. І там, у Бразиліі, щоб купити лояльність місцевої влади, ще змушені давати дисконт до ринку. Це все призводить до втрат агресора, і саме на це націлені санкції.

Цей процес має інший бік ☺ традиційні постачальники нафтопродуктів в Африку, Азію, Південну Америку витісняються "підсанкційним" пальним і вимушені шукати нові ринку збуту. Бо "свої" ринки перелиті, а ціна на них низька. Саме тому все частіше в Європі й Україні опиняється штатівській продукт, пальне з Перської затоки й Індії, яка, скуповуючи дешеву російську нафту, отримує на НПЗ продукт із низькою собівартістю й тому має довге логістичне плече. Цим постачальникам економічно цікавіше везти продукт у далеку Європу, ніж продавати за безцінь у своєму регіоні.

Україна відчуває глобальні трансформації як ніхто інший (за великим рахунком, ми й ініціювали зміну глобальних енергетичних потоків, коли домоглися санкцій проти ворога). Наразі ми отримуємо пальне з понад 20 країн: Бельгія, Болгарія, Польща, Греція, Ізраїль, Індія, Італія, Казахстан, Кувейт, Литва, Нідерланди, Німеччина, ОАЕ, Саудівська Аравія, США, Словаччина, Угорщина, Румунія, Туреччина, Туркменістан, Фінляндія, Швеція.

Ми першими довели, що без російського пального можна жити, а зараз у цьому переконується Європа та світ.

Джерело

Важливо

Україна оживає. Як зростання паливного ринку показує відновлення національної економіки