Трампісти зробили Київ заручником. Як Україна потрапила у передвиборчі американські розбірки

Кажуть, Україна отримала жовту картку від законодавців у США.

Дивно.

Жовту карту у футболі дають за те, коли ти порушив правила і отримав покарання. І виглядає так, що голосування в Конгресі пов'язане з якимись діями України. Наприклад, з корупцією. З наявністю якої ніхто не буде сперечатися, звісно. І навіть із ії зростанням протягом війни.

Але.

Навіть якщо б рівень корупції в Україні був на рівні Фінляндії (а ії там дуже важко знайти і треба дуже сильно старатися) це нічого б не змінило в поведінці трампістів. Які б все одно вибрали Україну як інструмент для шантажу Байдена.

Чому? Два моменти. Вони знають, що підтримка України є важливою для офіційного Вашінгтону. І вони ізоляціоністи. А значить, все, що відбувається поза межами США, для них другорядне і вони готові це використовувати. Це для нас голосування за підтримку України є основною подією в житті. А для Трампа це щось проміжне і другорядне. Та й для США це все ж таки не питання номер 1. Бо всі країни світу сконцентровані на собі.

Таким чином, щоб ми не робили, це нічого б не змінило. Цього разу. Бо ми стали заручниками виборчого процесу у США. І заяви безлічі американських політиків про підтримку України на цих вихідних підтверджують незмінність ставлення до України.

Чи означає це, що все пропало? Точно ні. Ми зараз всередині процесу. І будь-які висновки можна буде робити в кінці. От якби Конгрес провалив голосування за допомогу Україні, то рівень хвилювання мав би бути сильним. А так поки маємо лише технічну зупинку. При цьому, до неї були готові, як в Україні, так і в Вашингтоні. В Україні зараз є запас фінансової міцності і гроші від США не є критично необхідними для бюджету цього року. А в США використали креативну бухгалтерію, переоцінили вже надану підтримку (кілька місяців тому) і змогли збільшити власний ліміт.

Плюс, по фінансовій підтримці у нас є програма МВФ. А саме під цю програму країни G7 офіційно гарантували Фонду свою фінансову підтримку протягом 4 років. В тому числі і США. Це і є основною цінністю програми з МВФ цього разу. Насправді. І тому буде великою дурницею іі виратити чи провалити.

Окремо питання волання певних людей, що "це все тому, що ми не використали ленд-ліз". З цим ленд-лізом взагалі дивна історія. І навколо нього створено певний карго-культ. Певно, пов'язаний із згадками про Другу Світову. Проте Ленд-ліз завжди був планом Б. Який мав би ввімкнутися, якщо б план А перестав працювати. А план А — це безкоштовна підтримка від Вашингтону. Яка працювала весь час до останнього моменту. І збільшити підтримку за рахунок Ленд-лізу було неможливо. Ми могли отримувати певну кількість зброї або безкоштовно, або по Ленд-лізу, в кредит. І звісно, обирали безкоштовно. Навіщо був потрібен план Б? Ну хоча б тому, що рік тому в США були проміжні вибори, на яких очікування від трампістів були вищими, і той безлад, який вони влаштовують зараз, міг початися набагато раніше. А так і план А, і план Б був розрахований на певний час — і цей час вийшов. Тому і застосування Ленд-лізу зараз просто неможливо.

Чи приємно, що ми стали заручниками політичного процесу у США? Звісно, ні. Але це факт. І те, що робить нас сильними у протистоянні з Росією (підтримка союзників) породжує і нашу слабкість, бо ми залежні від підтримки союзників. Але ця слабкість є лише одним із недоліків нашої сили. І в питанні підтримки нам треба просто пройти весь шлях голосувань, який буде супровджуватись безліччю політичних заяв, частина з яких нам буде не подобатись.

Чи є для нас ризик Трампа? Звісно, є. Але це ризик не тільки для нас. але і для всього демократичного світу. В тому числі для самих США.

Що чекає нас найближчого часу на цьому напрямку? Дуже дуже дуже багато шуму і неприємних заяв, таких, як колаж Маска на Зеленського, який є огидним проявом тих самих виборів і є продовженням дій Маска, коли він, наприклад, у ковбойській шляпі патрулює кордон і ловить нелегальних мігрантів. Це внутрішня кухня Штатів, і там під час виборів завжди погано пахло, але зараз ми просто чуємо ці запахи.

Але поки що і підтримка суспільств, і підтримка урядів всіх країн G7 залишається стабільною і проукраїнською. Да, немає емоцій перших місяців війни. Але їх неможливо тримати на високому рівні так довго. Але вже є інституціалізована підтримка. Яка базується в тому числі на національних інтересах цих країн. А тому рано посипати голову попелом і нити, що нас кидають. Ніхто нас ще не кинув. І до потенційної перемоги Трампа такі ризики не проглядаються.

І пам'ятаємо. Трамп вибрав тему України для шантажу Байдена лише тому, що він знає, яка це важлива тема для Білого Дому. Для інтересів США.

Джерело.

Важливо

Кінець великого ошуканця. Як суд перетворив Трампа із супергероя на простого смертного