800 мільярдів доларів — на ЗСУ. Як створити реально обороноздатну Україну

Про військовий бюджет.

Війна — це ще й змагання економічних потенціалів.

Але тут є важлива умова — за рівних рівнів залученості у війну.

РФ у 2024 році витратить на силовий сектор (армія, поліція, ФСБ тощо) 6% ВВП або 130 млрд. дол.

Для формування паритету нам необхідно витрачати приблизно стільки ж, оскільки технологічної переваги у нас немає.

Тобто, понад 80% ВВП, що апріорі неможливо.

Виходячи з усіх моделей, виникає ризик диспропорції в рівнях сили.

Запам'ятаємо цей висновок і назвемо його "помилковий висновок номер один".

Ризик дисбалансу у витратах компенсується для нас фактором зовнішньої допомоги.

Ба більше, з урахуванням економічного потенціалу наших союзників, перевага начебто на нашому боці: ВВП наших партнерів у 25 разів перевищує потенціал РФ.

Запам'ятаємо і цей висновок, назвавши його "помилковий висновок номер два".

Адже РФ повністю залучена у війну, а наші союзники — лише малою мірою.

Вони витратили на Україну 250 млрд. дол. за два роки, що становило 0,5% їхнього ВВП.

Якби вони спрямували 5%, тобто вдесятеро більше, вийшов би астрономічний бюджет у 2,5 трлн. дол.

За такі гроші можна було б побудувати "Зірку смерті", за аналогією із "Зоряними війнами"....

Тоді б Росії вже довелося витрачати кілька річних ВВП.

Як бачимо, війна народила два міфи.

Перший — "Росія слабша, тому що потенціал західних країн більший".

Другий — "Росія сильніша, тому що її економіка потужніша за українську".

Насправді, ситуація зараз нагадує клінч у боксі, приблизну рівність ресурсів і знесилення двох сторін. Допомога наших союзників дає змогу не впасти в клінчі, але її недостатньо для суттєвої переваги, насамперед технічної та технологічної.

До речі, у структурі нашого оборонного бюджету основну частину становить зарплата військових. Це дуже добре для воїнів, але це ще й свідчить про те, що на технології та технічні засоби залишається недостатньо фінансових ресурсів.

Хоча головним "розхідником" на війні має бути техніка і технології.

Де ж вихід?

А вихід у створенні десятирічного відрізка зростання на рівні 5%+ протягом 10 років з виходом ВВП на рівень 1 трлн. дол. з тим, щоб щорічні 5% валового продукту на оборону становили 50 млрд. дол.

І щоб це були виключно наші витрати.

Беремо відрізок завершення війни і післявоєнного відновлення, плюс структурна перебудова економіки — до 2030 року.

Отже, з 2030 по 2040 — розгінна смуга ВВП до 1 трлн. дол. Період "великого поштовху".

Потім вихід на траєкторію зрілої економіки і 10-річний цикл закріплення результатів з інвестуванням 5% ВВП в оборону.

За 20 років — до 800 млрд. дол. інвестицій в армію. Це створить найкращий фундамент національної безпеки.

Кажуть, найкращий час посадити дерево — 20 років тому.

Другий найкращий час посадити дерево — сьогодні.

Про модель зростання економіки до 1 трлн. дол. і 5% на оборону від цієї суми (а не від п'ять разів меншої) я писав із 2016 року.

Ба більше, я вже тоді говорив, що справжній патріот країни — саме той, хто сформулює раціональний і прагматичний шлях до цієї вершини.

Я вже тоді говорив, з ВВП у розмірі 100-200 млрд. дол., ми не побудуємо сектор оборони, на який побояться напасти.

Але суспільство тоді загрузло в перейменуванні проспектів, питаннях мови, церкви, "8 чи 9 травня", "святкуємо чи ні 8 березня" тощо.

Виправдовували все це необхідністю побудови "жорсткої ідентичності".

А тим часом у світі домінують "пластичні ідентичності", що створюють простори для розвитку, а не глухі кути конфліктності.

Джерело.

Важливо

Українська народжуваність — найнижча у світі. Чому це зовсім не хвилює політиків