Слідом за Сирією Росія втратила Малі: як Захід знайшов рецепт боротьби з Кремлем
У Малі Росія зазнала чергової геополітичної поразки — Заходу вдалося викинути Кремль зі ще одного регіону, як це було зроблено раніше в Сирії. Аналітик Олексій Кущ звертає увагу на те, що в обох випадках Захід зробив ставку не на вихованців своїх університетів, а на "вовків війни" — і це працює.
Ситуація в Малі — це початок зачистки всієї Франсафрики від російського впливу.
Але для місцевого населення все це лише зміна напрямків експорту золота з Малі та урану з Нігеру — не більше того. Питання лише у форматі неоколоніалізму: російського чи західного.
Простими словами, хто стане бенефіціаром місцевих природних ресурсів шляхом контролю національних політичних еліт.
Місцеве населення нічого не отримувало від видобутку природних ресурсів, що за французів, що за росіян. Але тут спостерігаються і більш значущі тенденції.
Події у Франсафриці — це повторення сирійського сценарію.
З початку нульових для контролю за своєю сировинною периферією у вигляді країн, що розвиваються, Захід робив ставку на "демократичні уряди", які скидали місцеві "сувереністські диктатури" під час "народних, вуличних революцій". Але виявилося, що такі нові еліти, які складаються з випускників двотижневих літніх курсів у Гарварді або Оксфорді, прийшовши до влади, не в змозі її утримати. Це призводить до того, що такі країни стають частиною експансії РФ та/або Китаю.
Тому Захід зняв білі рукавички і почав робити ставку не на випускників літніх гарвардських курсів, а на випускників літніх військових польових таборів, тобто або на релігійних фундаменталістів, або на націоналістів.
Наприклад, Близький Схід: курди — націоналісти, Хайят Тахрір аш-Шам — фундаменталісти.
Франсафрика: туареги — націоналісти, Джамаат Нусрат аль-Іслам валь-Муслімін (JNIM) — фундаменталісти.
До речі, і ХТШ у Сирії, і JNIM у Малі — це "осколки" Аль-Каїди. Тобто ставка не на грантових "задротів", а на хлопців із непростою долею.
По суті, Захід формує кілька націоналістичних і фундаменталістських буферів у Північній Африці та на Близькому Сході як "вовків війни" для стримування РФ і Китаю.
"А як це узгоджується з гуманітарною ідеологією ЄС"? — запитаєте ви.
"А ніяк", — відповім я.
Прагматичний інтерес безпеки виявився для Європи важливішим за права африканців і сирійців.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо