Відібрати в корупціонера все, що він украв. Чому тільки так можна подолати корупцію

Щодо "унікальності" української корупції.

ЗМІ написали, що Вищий антикорупційний суд виніс вирок спільнику ексголови Верховного Суду, згідно з яким персонажу призначено покарання у виді п’яти років позбавлення волі БЕЗ конфіскації майна, а самого персонажа звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком три роки.

Отже, природньо, знову підійматимуть питання щодо ефективності боротьби з корупцією в Україні.

І багато хто наполягатиме на "особливому шляху України" в цій боротьбі.

Коли нам розповідають, що наша корупція інша, не тієї природи, ніж на Заході, вона в нас, мовляв, убудована в суспільство й державну систему, які без корупції просто впадуть тощо, постійно згадую одну байку.

Як один пострадянський президент, виступаючи перед митниками (Sic!), заявив, що, мовляв, корупція — "становий хребет економіки" їхньої держави.

І ніхто не заперечив (хоча дехто вважає, що то була обмовка (за Фрейдом, мабуть).

Є сумні новини для адептів нашого "особливого" корупційного шляху.

Бажання отримати більше за менше — спільне практично для всіх сучасних людей.

Тому й корупція, яку в широкому сенсі можна охарактеризувати як отримання (надання), всупереч встановленому законом порядку вигоди за саме положення особи в системі ухвалення рішень, за своєю природою скрізь однакова, скільки б нам не розповідали про інше.

Різна може бути реакція держави та суспільства на корупцію.

Досвід цілої низки пострадянських/постколоніальних (і не тільки) держав свідчить про певну закономірність.

Коли матеріальні, часові, людські тощо витрати на життя з корупцією дорівнюють або стають витратнішими, ніж життя без корупції, її обсяги кардинально зменшуються.

Справжня боротьба з корупцією починається лише тоді, коли її роблять НЕвигідною, або менш вигідною, ніж життя без неї.

Буквально невигідною, а саму такого роду перспективу — невідворотньою.

Адже корупціонер може змиритися з втратою репутації (тьфу!), стану в суспільстві, навіть декількох років життя, але не зі втратою ГРОШЕЙ, на здобуття яких покладено стільки зусиль.

Саме тому КОНФІСКАЦІЯ майна (зокрема, записаного на фунти) є найефективнішим засобом боротьби з корупцією в усьому цивілізованому світі.

Хоча позбавлення суспільства на деякий час "радощів" перебування в ньому корупціонера та заборону на доступ корупціонера на деякий час до ухвалення значимих для суспільства рішень теж не варто недооцінювати.

А до тих пір уся боротьба з корупцією — всього лише різного рівня якості імітація.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело