Царське полювання. Чим смерть Навального вигідна Путіну

Путін і смерть Навального

Російські ЗМІ повідомляють про смерть Навального. Нібито стався відрив тромбу під час прогулянки, і "головний критик Путіна" помер. Звісно, у колонію направлено комісію, звісно, буде розслідування. Під шумок можуть навіть зняти Гостєва, який є представником "московських ментів". Замінити на когось із оточення Золотова або Бортнікова.

Але суть не в цьому, а в логіці політичного процесу всередині РФ. Далі пройдемо тезисно:

1. Активність Навального унеможливила посилення "ідеологічної" опозиції в РФ. Навальний говорив про корупцію в оточенні царя, але не ставив під сумнів існування системи. Не створював альтернативи.
2. Але тези Навального зайшли широко, і виникло організаційне ядро, яке могло переродитися в "не схвалену в Кремлі" політичну партію. Не системну.
3. Навальний був ізольований. Його структури здебільшого розгромлені. Але вакуум треба було заповнювати, і з'явилися (на полі опонентів) підконтрольні "Нові люди" з Нечаєвим.
4. Проте Навальний залишався певним символом. Зокрема, протестів проти Кремля. До того ж наразі не маючи ресурсів для організації протестів усередині країни.
5. Перед виборами в процесі збору підписів відбувається мобілізація частини ліберального електорату в містах (кейс Надєждіна).
6. Навальний помирає. Тобто живого символу немає. Решта або підконтрольні (включно з Надєждіним), або за кордоном.

І тут, незалежно від причин смерті, маємо подію, що сталася в потрібний час. Для розуміння варто згадати кейс Пригожина. Це демонстрація здатності й права царя вбивати тих, хто може стати загрозою. Навіть не йому особисто (Пригожин був лояльний Путіну до кінця), а бути таким собі порушником спокою. Оточення Путіна тоді це прийняло. Тобто прийняло право царя страчувати навіть лояльних, але не керованих.

2024 рік — це вибори саме царя, а не президента. І тут смерть Навального стає знаком, що цар може прибрати (повторю, незалежно від реальних причин) і символ опозиції. До того ж варіант убивства вважатимуть найімовірнішим як противники, так і прихильники (прихильники водночас говоритимуть на публіку звичне "немає доказів"). Суть в іншому — цар може робити, що захоче. І це найкраща демонстрація сили у внутрішньополітичному порядку денному перед виборами. Звісно, якщо найближчий тиждень мине спокійно (а ймовірність реально масових протестів невелика — популярність Пригожина перед смертю була вищою за сьогоднішню популярність Навального, а група підтримки — люди, які знають, що таке зброя та що таке держпереворот).

Тож маємо підтвердження ставки Путіна на формат царя з утриманням населення в слухняності за рахунок страху, а не любові. Для Росії, з іншого боку, це звично: і боятися, і любити водночас.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо

Вбивство Навального: чому Кремль вирішив передати лідерство в опозиції Надєждіну чи Даванкову