Блокада кордону в Польщі: чому конфлікт назрівав ще 2022 року

Бачу, багато хто думає, що ніяких домовленностей з європейцями в 2022 році не було і вони просто відкрили для нас свій ринок.

Тому давайте трохи нагадаю хронологію подій.

До початку повномасштабного вторгнення основним способом логістики для українського експорту був морський транспорт. Причому, якщо говорити про зернові, то із загальних 12 млрд дол. експорту, в ЄС експортували менше 2 через обмежені квоти та мито.

Після того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення, то вони також заблокували всі наші порти.

Саме тому одним з перших прохань нашого уряду до європейських партнерів було використання їхньої портової інфраструктури для відновлення нашого експорту. Насамперед зерна, тому що воно накопичувалось у великих об’ємах, його не було вже де зберігати, і це загрожувало його знищенню.

І саме тому для вирішення цієї проблеми європейці запропонували нам механізм під назвою "Шляхи солідарності".

Оскільки сама проблема була досить критичною, то рішення ухвалювалось досить у невластивій для європейців хаотичності, без обговорення різноманітних нюансів.

Ну тобто, ми попросили порти — і вони дали нам доступ до них. Плюс на додачу, вони також відкрили повністю свій ринок.

Тільки знову ж таки. Коли ухвалювалось це рішення, то європейці по замовчуванню розуміли, що всю левову частину продукції ми, як і раніше, будемо експортувати за межі ЄС. Тому що перше та основне прохання з нашого боку було саме таке.

Важливо

Куди Польща послала Україну: чому українське зерно не "монтується" в ЄС

Проблема виникла тоді, коли наша країна в односторонньому порядку без узгодження з європейцями почала нарощувати експорт зерна на європейські ринки.

Логіка наших експортерів тут була наступна. Для чого нам експортувати кудись за тридев'ять земель, додатково витрачаючи гроші на логістику морем, якщо можна продавати продукцію в ЄС. Тим більше, що сам процес експорту ніхто не контролює. І так наше зерно почало не доїжджати до європейських портів, а зникати на внутрішньому ринку ЄС. І проблеми б, напевно, ніхто не помітив, якби в місцевих фермерів не виникли проблеми зі збутом власного зерна.

Саме так і почав формуватись конфлікт, який переріс в теперішню ситуацію і до якого приєднались зацікавлені в цьому конфлікті сторони, зокрема проросійські, які, до речі, на тлі невдоволення пропагують антиукраїнські наративи.

Якщо хтось має сумнів, що йдеться лише про зерно, то Єврокомісія випустила пресреліз, що саме українське зерно спровокувало викривлення на внутрішньому ринку. І вони поставили вимогу до нашого уряду — виправити цю ситуацію.

І хтось тут може сказати, що, можливо, дійсно між ЄС та Україною не було чітко зафіксованих домовленностей. Однак, саме ця ситуація показує, що з нами не працюють усні домовленності та з нами потрібно жорстко обговорювати всі умови.

Тому я бачу в цьому велику проблему, яка в майбутньому може дуже боляче вдарити по нам самим. Тому що рано чи пізно, нам поставлять жорсткі письмові умови, які обійти ми точно не зможемо.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо

Від любовi до ненависті: чому Польща підіграє Росії, ведучи торговельну війну з Україною