Росія скасовує Суецький канал. Чим загрожує Заходу та Україні транспортний шлях через Іран

Про новий логістичний коридор "Північ–Південь". Чи стане він для РФ та Індії альтернативою Суецькому каналу

Відразу зазначу, що я про цей проєкт і про те, що його появу потрібно аналізувати в контексті ризиків для України, писав досить давно.

Я взагалі намагаюся ретельно аналізувати нові логістичні маршрути, бо саме вони визначають і економіку, і геополітику.

Отже, про що йдеться.

Проєкт "Північ–Південь" (NS) — міжнародний транспортний коридор (МТК) між Росією, Індією, Іраном і сусідніми країнами (включає 11 країн).

Він у кілька разів скорочує час транспортування вантажів, як порівняти з маршрутом через Суецький канал.

Ще минулого року було підписано угоду РФ та Ірану про будівництво залізничної ділянки Решт–Астара (міста в Ірані). Завдання проєкту — з'єднати вже наявну мережу залізниць Ірану, Азербайджану та РФ (Москва – Астрахань – Махачкала) в єдину транспортну систему.

Проблема полягала в тому, що в Азербайджані та Ірані ширина колії відрізняється: російська колія — 1435 мм й іранська — 1520 мм.

Для створення єдиної системи залізничного сполучення необхідно побудувати ділянку завдовжки 165 км. Ухвалено рішення прокладати її з двома типами колії.

У межах цього маршруту вантажі з РФ підуть до Азербайджану, далі — до Ірану і з іранських портів — морем до Мумбаї (Індія).

Будівництво залізниці Астара–Решт розпочнеться 2024-го року і завершиться 2028-го. Кошторис — понад 2 млрд дол: Іран будує, фінансує Азербайджан і РФ.

Азербайджан надав Ірану пільговий кредит на 500 млн дол, а Росія планує виділити 1,5 млрд дол.

Сам проєкт я детально аналізував торік, а днями велика аналітична стаття про нього вийшла в NYT (автор — Іван Нечипуренко — який проїхав усім маршрутом). У статті наводяться дані торгового обороту між РФ і країнами Глобального Півдня, які увійдуть до цього проєкту:

"……… з 2021 року …. торгівля Росії з Китаєм зросла приблизно на 63 відсотки, до більш ніж 240 мільярдів доларів у 2023 році. Торгівля з Індією також зростає, досягнувши 65 мільярдів доларів, що більш ніж учетверо більше, ніж у 2021 році. Торгівля Росії з обома країнами у 2023 році перевершила її довоєнну торгівлю з Європейським Союзом, яка у 2021 році становила 282 мільярди доларів".

Автор статті наводить слова Путіна про те, що "…новий маршрут скоротить час доставлення вантажів у Мумбаї із Санкт-Петербурга всього до 10 днів, як порівняти з 30–45 днями, як зараз.

Російські офіційні особи називають це "проривним революційним проєктом", який складе конкуренцію Суецькому каналу".

Але головне полягає навіть не в цьому — у статті йдеться про те, що цей маршрут буде повністю невразливим до впливу західних санкцій на торгівлю з РФ.

У цьому можна переконатися, подивившись на карту: зараз російські товари в Індію йдуть через Балтійське море, протоку Ла-Манш повз Британію і Францію, далі через Гібралтар у Середземне море, потім у Суецький канал, звідти в Червоне море і, нарешті, — в Індійський океан.

Велика частина шляху проходить повз країни НАТО, особливо вразлива ділянка при виході з Балтійського моря. Йдеться про чинник "Датських проток" між Скандинавським і Ютландським півостровами, що з'єднують Балтійське море з Північним (протоки Малий Бельт, Великий Бельт, Ересунн, Каттегат і Скагеррак).

Данські протоки є основним морським шляхом, що з'єднує порти Балтійського моря з портами світового океану. Заблокувати там російські танкери з нафтою досить просто.

У маршруту "Північ–Південь", окрім прямого виходу до Індійського океану, є ще один "підпроєкт" — це реанімування залізниці Баку–Єреван, розібраної в 1990-му році. Вона з'єднає РФ із Туреччиною, минаючи Грузію, яка зараз не пропускає російські підсанкційні товари.

По суті, йдеться про той самий Зангезурський коридор, який зараз змушують відкрити Вірменію (з'єднання Азербайджану з ексклавом у вигляді Нахічевані та Туреччиною).

У цьому контексті стає абсолютно зрозумілою млява допомога Вірменії з боку РФ у її війні з Азербайджаном і "розворот" Вірменії на Захід (обговорення ймовірності вступу до ЄС, НАТО, призупинення членства Вірменії в ОДКБ тощо).

Уже не Вірменія, а Азербайджан стає стратегічним союзником Росії в Закавказзі (виходячи з логістичних цілей).

З іншого боку, повна залежність від Баку також не влаштовує Москву — тому в межах маршруту "Північ–Південь" буде реалізовуватися також і східно-каспійський маршрут: через Казахстан і Туркменістан.

Ключовим логістичним хабом у цій "каспійській" транспортно-логістичній моделі стає Іран, а Індія перетворюється на одного з найбільших торговельних партнерів РФ.

По суті, може бути сформована нова геополітична вісь — Москва – Тегеран – Делі.

РФ, як сухопутна імперія, націлена на контроль сухопутних маршрутів, тоді як Британія і США (як морські імперії) — націлені на контроль проток.

Тому РФ будує залізниці до Китаю та Ірану, а США і Британія — посилюють флот.

Своєрідна боротьба таласатів (таллас — море) і теллуріатів (теллур — земля).

Серед наслідків цього проєкту можна назвати:

1. Істотну трансформацію геополітичної ніші Вірменії та системи відносин у Закавказзі загалом (з посиленням Туреччини та Азербайджану).
2. Входження Ірану в глобальні логістичні ланцюжки.
3. Тісніший економічний союз Індії та РФ.
4. "Непотрібність" для РФ та Ірану Суецького каналу, який може бути повністю заблоковано внаслідок дій таких іранських "проксі", як хусити в Ємені.

Чи може Захід зупинити цей проєкт. Так, може.

Наприклад, проєкт "Шлях спецій" з Індії до ЄС, торговельні пільги для індійських товарів на європейському ринку і західні інвестиції — в обмін на відмову від участі в проєкті "Північ–Південь".

Блокування навігації з іранських портів. Розгром хуситів.

"Вплив" на Азербайджан в обмін на відкриття Зангезурського коридору (а тут уже вплив на Вірменію).

Але для того, щоб реалізувати все згадане, Заходу потрібно "впрягтися" на повну в цю тему. Це має бути системна, довгострокова, структурована і вельми багатогранна політика.

Такий майстер-клас був під силу Кіссінджеру, Рейгану, навіть Бушам (молодшому і старшому). Чесно кажучи, поки що не бачу в ЄС і США адекватної оцінки цих ризиків і політиків, які могли б зупинити це очевидне геополітичне цунамі.

Але якщо його не зупинити — наслідки будуть колосальними.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо

У війні Росії переможе Китай. Чим може закінчитися створення нового світового порядку