Просування окупантів на Харківському напрямку сповільнюється: огляд ситуації (мапи)

Спочатку декілька зауважень загального характеру

Очевидно, операція росіян на Харківському операційному напрямку почала гальмувати — темпи падають, втрати, навпаки, зростають (просування противника за 13.05, на відміну від попередніх діб, явно відчутно менше). Ну, воно й не дивно — якщо ЗСУ почали активно "реагувати"(зокрема, власними додатковими силами та засобами, чого, як на мене, противник й добивався насправді), то йому, рано чи пізно, таки доводиться зупинятися, нехай тимчасово. Навіть для того, аби просто підтягнути "свіжі" сили та засоби.

Чесно кажучи, я думав, що російське командування стратегічного та оперативного рівнів буде більш розумнішим, ніж виявилось. "Спалити", причому явно передчасно, у прикордонному тактичному "тягни-толкай" достатньо значну частину підготовлених резервів УВ "Север" (й не тільки), аби захопити прикордонне містечко (м. Вовчанськ), ідея — ну, так собі.

Хоча, мушу визнати, з "технічної" (тактичної) точки зору, реалізація (виконання) цього задуму противника стала достатньо дієвою (на цей час, очевидно, далеко не до кінця). Але це радше відноситься до результативної частини рішень (або скоріше, зволікання з їх прийняттям) колишнього керівництва нашого ОТУВ "Харків".

У цьому сенсі я би найближчим часом був готовий до "різкої активізації" противника на сусідньому Куп’янському напрямку (цілком можливо, що й на Лиманському). Бо, з оперативної точки зору, продовження наступу противника на Вовчанському напрямку (вздовж р. Сіверський Донець) у загальній дирекції з півночі на південь, наприклад, у бік Старий Салтів та в район с. Артемівка, очевидно, ЗДАТНЕ створити нашим військам на Куп’янському напрямку, скажімо так, "певні складнощі".

Але це зовсім не означає, що таки створить у реальності, бо у цьому сенсі, варто визначитись — чи, власне, спроможний на це противник на практиці? Як на мене, на цей момент, командування УВ "Север", й зокрема його тактичної групи "Белгород" ПОКИ просто не мають у достатньому обсязі сил й засобів, задля здійснення такого "прориву". Щось не спостерігається процес оперативного розгортання у їх тилах відповідних сил й засобів, здатних, на такі "подвиги".

Треба чітко розуміти, витіснення ЗСУ з кількох прикордонних сіл, у 10-кілометровій смузі це одне, а прорив на 50 км у глибину оперативної побудови військ противника, який готовий й цілком очікує на такі твої дії — зовсім інше. Звісно, наш противник робить певні кроки, аби наростити свої зусилля у боях на Вовчанському напрямку (нижче ми побачимо, які саме), але мова йде поки виключно про тактичну зону, показників для того, аби розглядати як реальну можливість просування противника у оперативно-тактичну глибину, на цей час — небагато.

Яка ситуація на цей момент?

Безпосередньо, на Харківському напрямку (це напрямок на с. Липці та с. Веселе), тут діють в основному сили й засоби зі складу 18-ї мотострілецької дивізії (мсд) 11-го АК, зокрема, підрозділи її 79-го та 280-го мотострілецьких полків (мсп) + підрозділи 7-го окремого мотострілецького полку (омсп) 11-го АК. Противник, очевидно, намагається прорватися по двом основним дирекціям — до с. Липці (діючи, як по дирекції Стрілеча — Глибоке, так й вздовж річки Липець, з боку с. Лук’янці).

На момент написання огляду, в мене не було інформації про те, що противник зайняв повністю с. Глибоке (хоча, цілком ймовірно, це може бути). По дирекції Лук’янці — Липці, очевидно, передові підрозділи противника ведуть бої в районі самого с. Лук’янці (скоріш за все, зайняте противником) й навряд чи мають значне просування у бік с. Липці.

На Вовчанському напрямку, передові підрозділи противника одночасно діють, як безпосередньо у бік м. Вовчанськ з боку с. Плетенівка, так й намагаючись обійти його з заходу, діючи вздовж р. Сіверський Донець по напрямкам Огірцеве — Бугруватка та Гатище — Синельникове, явна мета — перерізати дорогу Стариця — Вовчанськ в районі с. Приліпка.

Тут діють, ймовірно кілька штурмових підрозділів зі складу визначених сил й засобів 1-ї та 47-ї тд 1-ї танкової армії (ТА), а також 138-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) 6-ї загальновійськової армії (ЗВА).

На цей час, противник, очевидно, не зміг пробитися до самої дороги, але пробує пробитися до району так званої "Крейдової гори" на північній околиці с. Бугруватка.

Що стосується самого м. Вовчанськ, то інформація, стосовно подій безпосередньо у місті, носить достатньо суперечливий характер. Є повідомлення, нібито, противник зумів увійти до міста (в районі м’ясокомбінату), є інформація протилежна — що його відкинули у ліс, по напрямку на с. Гатище.

Думаю, протягом 14 травня, ситуація стане більш-менш зрозумілою й перспективи подальшої оборони м. Вовчанськ визначаться більш ясно.

Особисто у мене, не має сумніву, що найближчим часом командування УВ "Белгород" спробує наростити свої зусилля на Вовчанському напрямку (вже є інформація про присутність у російському прикордонні на Вовчанському напрямку певних резервів противника, зокрема зі складу 44-го АК противника). Загалом, обсяг ВЖЕ введених у бій противником сил й засобів оцінюється приблизно у 5-6 мотострілецьких батальйонів (мсб) підсилених танковими підрозділами (ймовірно, зі складу 11-го тп 18-ї мсд та 153-го тп 47-ї тд).

Протягом найближчого часу (доби), ймовірно, командування противника може наростити свої зусилля на цьому напрямку задіявши додатково до 2-х мсб (ймовірно, зі складу 30-го та 41-го мсп 72-ї мсд 44-го АК, або 138-ї омсбр 6-ї ЗВА, яка поки задіяла лише 1 мсб).

Підсумуємо

Судити про реальні плани та задуми командування противника лише по перших 4-х днях активізації його військ (так, я не помилився, перші спроби противника "вклинитись через кордон" на цьому напрямку розпочались ще 10-го травня), загалом, стосовно всього Харківського операційного напрямку, у якомусь оперативному чи навіть стратегічному сенсах — явно не варто.

Причому, з декількох причин:

• Події розгортаються у прикордонній 10-км смузі.
• Противник, очевидно, задіяв такий обсяг своїх сил й засобів, який, на цей момент, просто "не тягне" навіть на оперативний рівень.
• На цей час, через брак певної інформації, неможливо дати достатньо повну оцінку рівню та ступеню узгодженості та "ув’язування" цих дій противника з його ж діями на інших операційних напрямках.

Джерело.