Чому в Україні підвищують податки: шість ознак нездорової фінансової ситуації — і три шляхи вирішення

Монетарний катаклізм в Україні

Недолуга монетарна політика високих ставок, яку НБУ проводить системно з літа 2022 року, врешті решт призвела до необхідності підвищувати податки. Держава буде підвищувати податковий тягар для простих громадян, середнього і малого бізнесу, та банків. Втім, це платня не тільки і не стільки за війну, скільки за те, що монетарним кермом дали погратись дітлахам, які довели систему до кризового стану і продовжують поглиблювати кризу в системі державних фінансів. Тож розберемось, де бреше НБУ.

1. Апелювання до того, що Україна є країною з ринковою економікою і мовляв через це НБУ має платити банкам високі проценти за депозитними сертифікатами НБУ — є яскравим проявом подвійних стандартів. Коли НБУ сплачує банкам "ринкові" ставки за ДС НБУ, то він апелює до того, що Україна має ринкову економіку і має жити за ринковими ставками. А от коли НБУ встановлює уряду України проценти за ОВДП у власності НБУ на базі облікової ставки, яку встановлює своїм адміністративним рішенням, то він про ринкову економіку забуває. Не бачить НБУ і державних банків, які залучають від населення під чисто ринкові 8-9% річних депозити, коли Мінфіну доводилось сплачувати за ОВДП 17-20% річних.
2. НБУ відверто пересмикує, коли лякає українців такою інфляцією, як в Туреччині чи навіть Венесуелі, та коли натякає, що саме він стоїть на сторожі збереження трудової вартості з/п від інфляції. Інфляція в Україні у 2023 році на рівні як, наприклад, в Угорщині (17,6%) або в Чехії (10,7%) взагалі б мало відобразилась на економічній ситуації в Україні, але 400 млрд грн, заморожені в НБУ як заборгованість за ДС НБУ, могли б свого часу допомогти сектору безпеки і оборони у підготовці контрнаступу, який як раз і було зірвано через брак ресурсів. На жаль, "Дорога ложка до обіду" і зараз вже ми не можемо повернутись у 2023 рік і виправити цю трагічну помилку.
3. Ні про які інновації в операціях НБУ з банками говорити не потрібно. Замість того щоб розбудовувати фінансовий ринок, сприяти розвитку ринку облігацій та строкового ринку, чиновники НБУ взагалі нічого не зробили в цьому напрямі. Україна вже майже 10 років декларує режим інфляційного таргетування, але відсутність розвинутого фінансового ринку не дає коректно працювати режиму монетарної трансмісії. Тобто імпульси від зміни облікової ставки НБУ до ринку доходять дуже повільно, іноді слабо, а іноді (як на ринку cash-кредитів) взагалі не помічаються. Там, де у ФРС чи ЄЦБ на ліквідацію негативних наслідків йде пів року, в нас тільки через 9-12 місяців починають фіксувати перші результати. В НБУ про інертність їх дій знають, але вперто продовжують практику високих ставок.
4. Замість ринкових реформ горе-чиновники з НБУ у 2022-2023 роках вдавалися до відвертої адміністративної практики Держбанку СРСР, вони обдзвонювали банки і "просили" їх активніше підвищувати ставки по депозитам населення, щоб в НБУ краще запрацювала монетарна трансмісія. Так-так, це ті самі чиновники, які сьогодні через офіційні комунікаційні канали НБУ нагадують, що Україна є країною з ринковою економкою. У підсумку ми маємо рівень розвитку фінансового ринку гірший, ніж в Польщі, Угорщині і навіть Туреччині. Але НБУ вперто продовжує практику канонічного інфляційного таргетування, консервуючи кошти комерційних банків під високий процент.
5. Казочки про те, що від рівня облікової ставки залежить ситуація на валютному ринку — це не більше, ніж чергове пересмикування. По-перше, облікова ставка реально впливала тільки на ставки за ДС НБУ і лише частково — на ставки за ОВДП. По-друге, участь нерезидентів на ринку ОВДП та корпоративних облігацій під час війни була і так мінімальною. І по-третє, напевно головне, міжнародні резерви НБУ на рівні 42,3 млрд доларів США є завеликими для підтримки нашого валютного ринку. Профіцит ЗВР та великий запас знерухомленої ліквідності через ДС НБУ видає просто гігантські аномальні диспропорції, які утворились в системі через некваліфіковані дії НБУ. Звідки ж з’явився такий профіцит ЗВР, якщо стабільність валютного курсу гривні потребувала такого високого рівня ставок? Це незручне питання НБУ обходить. Бо відповідь на нього очевидна: надходження валюти в Україну давало можливість НБУ підтримувати валютний ринок в тонусі і без високих ставок. Але цю можливість не використали.
6. І врешті решт, ми підійшли до головного доказу непрофесійності НБУ та, ймовірно, до саботажу з боку керівництва НБУ. Справа в тому, що рецепти шоку від різкого підняття облікової ставки, які проходили випробовування в Скандинавських країнах (на розвинутих ринках), передбачали, що ставки утримуються на захмарному рівні 3-6 місяців або менше. В розвинутих країнах робота монетарної трансмісії часто починається ще до дії центрального банку країни, тільки на базі зміни очікувань, а через значний розвиток фінансового ринку чутливість учасників ринку до зміни облікової ставки дуже висока. Тому в них справа майже ніколи не доходить до підняття облікової ставки за межі однозначних чисел (до 10%), а процентні шоки мають дуже короткий термін дії.

А тепер давайте порахуємо, чим обернулася для нашої економіки "монетарна політика молодих талантів з НБУ". За 2022 рік НБУ заплатив за ДС НБУ 40,78 млрд грн, за 2023 рік – 91,56 млрд грн, плюс ще 56 млрд грн у січні-серпні 2024-го. У підсумку маємо 188 млрд грн. До цієї суми додаємо ще приблизно 200 млрд грн ефекту від зростання дохідності ОВДП під тиском НБУ та процентних витрат банків за депозитами. Якщо подивитись на грошовий агрегат М1 (це готівкова гривня в обігу і залишки на рахунках до запитання в банках, так звані гроші для угод), то ми побачимо, що з липня 2022 року, коли розпочався цей "монетарний ідіотизм", в нас М1 зріс з 1,377 трлн грн до 1,937 трлн грн, тобто маже на 560 млрд грн. З цих грошей НБУ безпосередньо сам вкинув у систему 188 млрд і ще 200 млрд пішло через опосередковані канали. Тож виникає законне питання: а який внесок самого НБУ у інфляцію? В тому то і проблема, що на нерозвинених ринках, де монетарна трансмісія працює погано, центральні банки не можуть утримувати впродовж тривалого часу високі двозначні ставки, бо знерухомлені кошти за такими ставками потребують великих виплат, які потім самі стають причиною інфляції. От тому ми і не мали піднесення кредитування у 2022-2023 роках і не будемо мати дуже маленької інфляції у 2024 році.

Фіскальна засідка для банків

На жаль, повернутись у 2023 рік і видати терміново 300-400 млрд грн сектору безпеки і оборони вже неможливо. Я вірю в те, що вони могли б дійсно переломити хід війни. Але несподівано до "монетарних талантів" в нас з’явилась нова біда — фіскальні ідіоти. Вони вважають, що наслідки саботажної монетарної політики можна просто так взяти і ліквідувати податком на прибуток банків 50%. А виявляється — не можна.

Дійсно, за 7 місяців 2024 року українськи банки заробили 119,443 млрд грн прибутку до оподаткування і 93,615 млрд грн прибутку після оподаткування. Вкотре відбувся аномально великий перерозподіл доходів на користь банків, і це в умовах, коли Уряд і Президент України шукають кошти для подальшого фінансування оборонних потреб. Втім, просто так відібрати ці кошти без наслідків для банків та економіки не вийде.

По-перше, не всі банки заробляли на депозитних сертифікатах НБУ. Запропонована модель оподаткування банків (у законопроекті 11416) збільшує податкове навантаження і на ті доходи банків, які отриманні від кредитування, від торгових та комісійних операцій. Це означає, що податкові новації будуть стимулювати банки знижувати ставки по депозитам і збільшувати ставки по кредитам, підвищувати комісійні для клієнтів та встановлювати підвищену торгову маржу (наприклад) між курсами іноземних валют. Ми не можемо підвищувати податки для банків і одночасно вимагати від них привабливих депозитних програм та зростання кредитування в Україні за низькими кредитними ставками.

По-друге, збільшення податку на прибуток до 50% призведе до необхідності докапіталізації низки банків, зокрема державних, на суму близько 3 млрд грн. Крім того, станом на 01.07.2024 року з 62 платоспроможних банків 8 були збитковими, а добрий десяток фінансових установ показували низьку прибутковість. Виходить, що на ДС НБУ та ОВДП заробляли не всі банки, але податкові новації, запроваджені для всіх банків, однакові.

По-третє, частина доходів, яку показують банки в звітності, має "віртуальний" статус, оскільки з’являється в звітності після нарахування банками відсотків за кредитами, а не після їх сплати. Частина позичальників, які залишилися на окупованих територіях, або майно яких зруйновано злочинними діями росіян, не мають змоги обслуговувати кредити.

Треба сказати народу правду, що збільшення податків для банків у запропонований спосіб не зможе компенсувати ті втрати, які понесла держава в процесі примарної боротьби з інфляцією, яку НБУ вперто продовжує.

Що робити?

1. НБУ має негайно припинити проведення згубної монетарної політики. Вона вже довела свою неефективність та збитковість для держави. І питання тут не в бухгалтерському підході до фінзвітності НБУ, а в тому, що під гаслом фінансової макростабільності НБУ розбалансував систему державних фінансів, і зробив це у відповідальний для оборони країни період. Винні в створенні аномальних дисбалансів мають понести відповідальність і банального звільнення тут буде явно недостатньо.
2. Модель, за якою держава хоче ліквідувати дисбаланси в системі державних фінансів і в банківському секторі, має бути комплексною і складною. Не можна просто накрити весь банківський сектор податком 50%, а той факт, що НБУ продовжує доїти Уряд через ОВДП з неринковою дохідністю, не помічати. Тому парламент має розробити податкову модель для банків, яка має враховувати джерело прибутків банків. Зі свого боку Уряд має виступити з ініціативою, а Верховна рада має його підтримати, щоб провести обмін ОВДП в портфелі НБУ на ОВДП з ринковою дохідністю.
3. І, врешті решт, потрібно перестати белькотіти про те, що Україна — країна з ринковою економікою, і мати водночас ганебно низький рівень розвитку фінансового сектору. В нас майже 10 років тривають розмови про таргетування інфляції, а рівень розвитку ринку — гірший за Туреччину. Не буде ефективних реформ фінансового сектору — ми будемо мати ту саму ситуацію, що я описав вище у пункті 6. Через високі (двозначні) процентні ставки за інструментами стерилізації грошової маси через 12-24 місяці в нас виплати за цими інструментам самі стануть монетарною причиною інфляції. А поки в нас триває імітація реформ (здебільшого розмови про них), режим інфляційного таргетування в нашій країні має певні обмеження для застосування, і в НБУ про це добре знають, але замовчують цей факт.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо

Ще більше податкових ухилянтів. До чого призведе реформа, затіяна урядом