Російського кулака більше немає — як ЗСУ вдалося зупинити і розсіяти наступ під Покровськом

Очевидно, що ударне угруповання противника на південь від Покровська почало відчувати, скажімо так, певні труднощі з подальшою організацією та проведенням інтенсивних атакувальних\штурмових дій на низці напрямків та ділянок.

З огляду на все, командування угруповання військ (УВ) противника "Центр" наразі стурбоване двома основними проблемами. Перша — як швидко наростити "м’язову масу" у передових підрозділах 41-ї та 2-ї загальновійськових армій (ЗВА), які зазнали, скажімо так, значних втрат у попередніх боях? А друга — подальший наступ, образно кажучи, "на всіх напрямках одразу" вже починає негативно позначатися на темпах та ефективності самого цього наступу.

Протягом останніх трьох діб у секторі УВ "Центр" противник просунувся лише в смузі 41-ї ЗВА, на її крайньому правому фланзі (район на північ від населеного пункту Воздвиженка), у напрямку дорожньої розв’язки на трасі Покровськ–Бахмут, до якої йому вдалося впритул підійти (на відстань 600–800 метрів).

Тут діють підрозділи двох мотострілецьких полків (мсп) зі складу "територіальних військ" (1195-й і 1438-й мсп), і як основна "ударна сила" підрозділи 5-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) зі складу 51-ї ЗВА, введеної в бій на цьому напрямку з очевидною метою "прорватися до дороги". Вони все ж таки повзуть вперед, але лише ціною дуже значних зусиль (темпом 100–200 метрів за 2–3 дні). У них ще вистачило сил, щоб захопити Баранівку і підійти безпосередньо до самої розв’язки. Однак численні спроби взяти Єлизаветівку з метою розширити свій тактичний клин у бік Малинівки як з боку Воздвиженки, так і через річку Казенний Торець з боку хутора Свиридонівка — поки що не увінчалися успіхом.

Ба більше, з огляду на все, в районі ферми на хуторі Водяне Друге ЗСУ навіть контратакували та відсунули ворога трохи на південь, у бік раніше захопленою противником Баранівки.

Наскільки я розумію, це тактичне угруповання противника зараз намагається розширити свій "прорив" у бік дороги Покровськ–Бахмут на флангах, щоб забезпечити якусь стабільність свого клина — взяти Єлизаветівку і прорватися на Тарасівку і Зелене поле. Однак все це відбувається дуже повільно, дуже дорого обходиться ворогу, і поки що ефективність всього цього для нього дуже половинчаста.

Важливо

Росіяни під Покровськом вичікують: про що говорять останні дії противника

На решті секторів, у смугах 2-ї та 41-ї ЗВА противника, де він продовжував інтенсивні атакувальні/штурмові дії протягом останніх 3 діб, досягти нічого суттєвого йому не вдалося. Ба більше, за деякою інформацією, що циркулює як у нас, так і у ворога, в районі селища Даченське (на південь від Покровська) передовим підрозділам Збройних сил України вдалося контратакувати та відбити північно-східну частину населеного пункту, витиснивші передові підрозділи 35-ї омсбр противника далі, на південь та південний захід.

Тим часом сили та засоби противника, що діють на "напрямку головного удару" (нгу) в районі Покровська, протягом звітного періоду продовжували безуспішні спроби наступати, зокрема:

• у напрямку Котлине – Сергіївка, на північ від траси Покровськ – Межова;
• по рубіжу Удачне – Успенівка (на обох берегах річки Солона);
• i в напрямку Піщане – Звірове, Шевченко (верхн.) – Звірове.

Протягом 3 днів ці атаки не мали успіху…

Фактично в смузі завширшки 15 км по фронту противник зосередив ГОЛОВНІ сили одразу двох загальновійськових армій. І тим більше "дивним" є результат, якого він зміг досягти за понад 2 місяці напружених наступальних боїв цими силами та засобами, що явно переважають українські, після свого тактичного прориву нашої оборони в районі сіл Новотроїцьке та Шевченко (верхн.).

Глибина вклинення становить від 7,1 до 7,5 км, ширина — 9,5–9,7 км.

Так, я не сперечаюся. Ворогу вдалося досягти певних результатів — він "перерізав" дорогу на Межову і навіть прорвався ЗА неї, зумів зав’язати бої за Звірове (приблизно до 2 км від Покровська), просунувся на Успенівку та Удачне. Але минуло вже понад тиждень, як ворог не може "рухатися" далі. Ні Успенівку, ні Удачне, ні Звірове ворог поки що не може взяти. Так, в Успенівці точаться запеклі бої, передові підрозділи противника знаходяться вже в межах населеного пункту, як і в Звіровому, але вони явно буксують.

Внаслідок всього вищезазначеного, наразі противнику не вдалося вирішити своє основне завдання на Покровському напрямку — глибоко обійти Покровськ із заходу та перерізати дорогу на Павлоград.

Як на мене, це сталося з низки причин, але одна з них явно послужила своєрідним головним тригером для цього "напіврезультату". Річ у тім, що російське командування, ухвалюючи рішення про введення у бій основних сил 41-ї ЗВА на нгу, в смузі 2-ї ЗВА, прагнучи "швидко і ефективно" домогтися "рішучої переваги в силах і засобах" на досить вузькій ділянці або забуло, або оцінило другорядним той факт, що російським військам, які наступають із позицій на південь від Покровська в північно-західному напрямку, так чи інакше доведеться зіткнутися з необхідністю, що постійно виникає, розширювати смугу наступу не тільки на захід і північний захід від Покровська, а й на південь і навіть на південний захід.

Тобто саме оточення і обхід Покровська безпосередньо пов’язане з необхідністю постійно "штовхати" вперед 90-ту тд, що діє своїми основними силами НА ПІВДЕНЬ, на Новопавлівському напрямку, з метою прикриття лівого флангу своєї ударної групи. І чим "глибше" російські війська залазять на північний захід від Покровська, тим далі та інтенсивніше їм потрібно "штовхати" цю дивізію.

Не можу сказати, що російське командування це не розуміло або не враховувало. Щонайменше два його рішення свідчать про те, що воно все ж таки усвідомлювало "проблему лівого флангу" свого ударного угруповання, що діє на Покровському напрямку.

Наприклад, переведення 90-ї танкової дивізії до складу 41-ї ЗВА, що має на увазі єдине командування і, відповідно, підвищення рівня ефективності командування та управління ВСІМА військами, задіяними в реалізації цього задуму (плану), а також рівня ВЗАЄМОДІЇ між ними, повністю це підтверджує.

Як і рішення щодо очевидної двоешелонної побудови самого ударного угрупування (у другому ешелоні перебували щонайменше 2 бригади та 1 полк), що також передбачає МОЖЛИВІСТЬ не тільки нарощування зусиль на нгу, а й, у разі необхідності, перекидання частини сил саме в смугу 90-ї тд, тобто на лівий фланг ударного угрупування, якраз і вказує на те, що командування російського УВ "Центр" цілком адекватно оцінило цю проблему й допускало таку можливість.

Інша річ, що тут виникли "непередбачені обставини", які фактично пересилили це розуміння. На мою думку, російське командування занадто поспішило з Покровським наступом, захопившись, як йому здавалося, можливістю прорватися в Покровськ "з ходу" через "розвал українських військ".

Важливо

Прорив між трьома річками: як командування РФ наступає на Дніпропетровську область

Річ у тім, що для ворога було б доцільніше організувати та провести наступ на Покровському напрямку ПІСЛЯ повної ліквідації Курахівського плацдарму ЗСУ (включно з його "залишками") та суттєвого просування на Новопавлівському напрямку. Причому в цьому випадку наступ міг проводитися не тільки "з півдня і південного заходу", але і зі сходу і південного сходу. Причому можна було залучити до нього ДОДАТКОВО щонайменше 2 бригади зі складу 51-ї ОА (110-та та 114-та омсбр), а також, ймовірно, значну частину 8-ї ЗВА (щонайменше одну з її дивізій — або 20-ту, або 150-ту мсд).

Але наразі це ОДНОЗНАЧНО неможливо. Хоча Збройні сили України повільно відходять на Новопавлівському напрямку, вони ведуть жорсткі ар’єргардні бої та сковують вищезазначені сили та засоби, які ворог міг кинути "під Покровськ". Ба більше, у зв’язку з тим, що противник не може "швидко та глибоко" просунутися на Новопавлівському напрямку, він змушений використовувати значну частину 90-ї тд саме на Новопавлівському напрямку з метою "постійно тиснути" з півночі на українські війська, які обороняються в "залишках Курахівського плацдарму", замість того, щоб повністю сконцентрувати їх виключно на прикритті лівого флангу свого ударного угруповання на Покровському напрямку. Тому, по суті, немає нічого дивного в тому, що смуга наступу 90-ї танкової дивізії "така широка". Як то кажуть, ситуація цього вимагає.

Вимальовується досить цікава картина. Замість зосередженого удару на південний захід і захід від Покровська, ударне угруповання противника (2-га і 41-ша ЗВА) змушене це робити, по суті, "розчепіреними пальцями" (фланги, що постійно "розширюються", повинні бути прикриті, а меншої частини сил 90-ї танкової дивізії для цього явно не вистачає). Крім того, вперта оборона Збройних сил України, нехай і не зовсім успішна, на Новопавлівському напрямку явно безпосередньо впливає на ситуацію під Покровськом, де російським військам, по суті, доводиться "розповзатися" у смузі наступу, що все більше розширюється (відповідно, падає тактична та оперативна щільність військ), водночас суттєво не змінюючи свій бойовий та чисельний склад (БЧС) у кількісному вираженні.

Чесно кажучи, я анітрохи не здивуюся, якщо вже найближчим часом вороже командування візьметься за суттєве перегрупування своїх сил і засобів, принаймні в секторі УВ "Центр" (і, найімовірніше, "Юг"/8-й ОА).

Наразі до складу УВ "Центр" входять три загальновійськові армії — 2-а, 41-ша та 51-ша ЗВА. Перші дві майже повністю задіяні в операції проти Покровського району оборони Збройних сил України та прилеглих до нього районів, а 51-ша ЗВА — на Торецькому, Новопавлівську та одна бригада на Покровському напрямках. З формальної точки зору цих сил і засобів цілком достатньо для організації і проведення "штурму Покровська".

Інше питання — ЯК це зробити (в сенсі — де і з якими силами), а головне — В ЯКІЙ ПОСЛІДОВНОСТІ? Виходить, що ОБИДВА ці питання є важливими під час планування, організації та здійснення управління військами. Відповідне враження, коли здається, що можна "зробити все і відразу", досить простягнути руку, аби зірвати плід і у зв’язку з цим відкриваються "широкі можливості", може зіграти з вами дуже злий жарт.

Важливо

Останній козир Путіна: як піхотні штурми виявилися єдиною зброєю РФ

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело