Новi правила війни з РФ: яку модель обере Україна - західну чи індо-пакистанську

За якими правилами далі буде йти протистояння з РФ

До цього моменту ми як країна та суспільство давали у світ таке протиріччя – "весь світ має нам допомогти проти екзистенційного ворога, у якого за якісь там 2-3 роки мають закінчитись танки".

Протиріччя в тому, що якщо ворог екзистенційний, то як у нього можуть швидко закінчитись танки?

Але тепер ми виходимо на точку 15 травня 2025 року як день гіпотетичних перемовин, щось для нас небачене. А оскільки ситуація нова, то і діяти доведеться відповідно, тобто – визначити нові правила, за якими в нас буде йти протистояння з РФ.

Росіяни свій фреймінг провели. Вони визначили, що Україна та РФ далі існуватимуть та конфліктуватимуть за зразком індо-пакистанських конфліктів. І це відбулось прям сильно раніше, аніж Індія та Пакистан перейшли до нової ескалації конфлікту, яку ми бачили днями.

Але в нашому випадку "грати від оборони" — це є вигідна позиція, бо може дати нам свободу вибрати один із двох векторів для протистояння:

1. "Західний" — продовження існуючої лінії, але з двома важливими поправками – прийняття проблеми обмеженості ресурсів своїх та Заходу та відмова від хибної концепції, що Росію можна остаточно виснажити малим ресурсом. Якось навіть у "золоті часи" Заходу під час "холодної війни" нікому не приходила в голову ідея, що Зло можна просто виснажити. При тому, що якраз тоді Захід мав на порядок більші воєнні можливості для протистояння у прямому та проксі-форматах;
2. "Iндо-пакистанський" — лише акцент на технологічних новаціях, які заперечують попередні напрацювання, та постійний пошук "стратегічної стабільності", де навіть ядерна зброя не стає головним елементом.

Наприклад, в Індії проти Пакистану є не тільки "червона кнопка", але й доволі неочікувана дружба із терористичним "Талібаном" в Афганістані. По якому пакистанці наприкінці 2024 року провели серію "контртерористичних" ударів з використанням F-16.

Той же Пакистан мав близько 2000 одиниць малокаліберної зенітної артилерії, тому йому удари індійських дронів не справили відчутного психологічного ефекту. Пакистанські льотчики та зенітники, виходить, по суті "обнулили" ефективність російських та французьких літаків та ракет класів "повітря-повітря" та "повітря-поверхня".

А над цим всім взагалі "висить" Китай, який вдалими поставками для Пакистану новітніх літаків JF-17 та новітніх ракет PL-15 на дальність 145 кілометрів дав перевагу над західною авіацією.

І тепер "и от тайги до британских морей/китайская авиация всех сильней!" — переспів буквально виражає головний технологічний результат недавнього витка індо-пакистанського конфлікту.

Канву з прикладами можна розгортати й далі, але тут головним є зовсім інше – нам як країні доведеться міняти формат своїх дій та обирати якийсь конкретний вектор.

Бо до цього у світ ми давали протиріччя, яке я ще раз повторю – "весь свій має нам помагати проти екзистенційного противника, у якого за якісь там 2-3 роки усі танки закінчаться".

Тобто таке собі поєднання "західного" та "індо-пакистанського" векторів у форматі "впихнути непоєднуване".

Ну а раз ми уже вийшли на точку з переговорами, які мають стартувати 15 травня 2025 року, то уже другорядним стає те, що буде до та після цього дня. Базове тут те, що світ для нас в плані ведення війни змінився.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело