Три ризики Путіна: чому для Кремля мир набагато небезпечніший за нескінченну війну
Путін у страшному сні не міг уявити собі таку війну, адже Генштаб і чекісти обіцяли йому швидку перемогу, як у Криму. І зараз, пише блогер Дмитро Чернишов, у боягузливого головнокомандувача для збереження своєї влади і життя є тільки один вихід — продовжувати війну нескінченно.
Для Путіна мир набагато небезпечніший за війну. Тому що якщо завтра настане мир, то потрібно буде ухвалювати найважливіше рішення — що робити з армією і мілітаризованою економікою? Ризиків дуже багато.
- Соціальні ризики. Сотні тисяч чоловіків з бойовим досвідом, психологічними травмами і звичкою до насильства, а багато хто і зі зброєю повернуться з фронту. Вони отримували в зоні бойових дій зарплати в 5–10 разів вищі за цивільні. Це повернення до бідності та безробіття в депресивних регіонах, де вони нікому не потрібні. "Віддані герої" стають "непотрібними ротами". Заколот "Вагнера" показав, що може трапитися, коли військові структури виходять з-під контролю.
- Економічні ризики. Військове виробництво стало основою економіки. Сотні тисяч робочих місць із великими зарплатами створено у ВПК. Регіони залежать від військових замовлень. Зупинення виробництва призведе до колапсу цілих міст. Повернення роботяг на довоєнні зарплати буде визнано зрадою.
- Політичні ризики. Вся пропаганда побудована на "священній війні". Зупинення війни без великої перемоги рівносильне визнанню поразки. Це за руїни Бахмута Росія поклала мільйон своїх солдатів і стала сировинною колонією Китаю?
Якщо завтра війну в Україні буде зупинено, то у Путіна буде дуже болючий вибір — розпустити армію і одразу обрушити економіку або почати нову війну. Неважливо з ким — з Казахстаном, з Грузією, з країнами Балтії. У нього в руках зараз є інструмент, за допомогою якого можна тільки вбивати людей. І під приводом війни можна як завгодно закручувати гайки в країні. А утримувати величезну армію, яка не воює, фізично неможливо — фронтовики почнуть вимагати демобілізації і розбігатися.
Це нагадує ситуацію з Гітлером у 1941 році. Єфрейтор же був не дурень і прекрасно розумів усю небезпеку війни на два фронти. Він сам воював і пам'ятав, чим закінчилася Перша Світова. Але коли Великобританія відмовилася укладати мир, а висадження на Британських островах було фізично неможливим, перед ним постала дилема — що робити далі? Розпускати сухопутну армію під час війни не можна, а використовувати її за призначенням він не міг — Британія не дала б йому перетнути Ла-Манш. І тоді він використав той інструмент, який у нього був, для удару по СРСР.
Щур сам загнав себе в глухий кут, з якого немає виходу. Путін у страшному сні не міг уявити собі таку війну. Генштаб і чекісти обіцяли йому швидку перемогу, як у Криму. І зараз у боягузливого головнокомандувача для збереження своєї влади і життя є тільки один вихід — продовжувати війну нескінченно.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо