Пункт незламності в Карпатах: як влада могла б допомогти киянам, якби хотіла
Журналіст Олег Єльцов розповідає про раптово знайдений спосіб втечі від комунального колапсу в Києві, з яким не може нічого вдіяти влада. Це дешеві й напівпорожні пансіонати в Карпатах, куди можна було б скерувати сотні найнезахищеніших українців, якби про це хтось справді подбав...
Залягти на дно у Східниці
У житті завжди є місце подвигу! Щоправда, героїзм часто йде в ногу з ідіотизмом. Ну, як в історії з армагеддоном у столиці. Ми, звісно, знаємо хто його влаштував: путінська банда зі своїми ракетами. Але що протиставила цьому наша влада? Пригадується лише заклик мера Кличка до 4 млн киян звалювати з міста. Це замість щохвилинних оголошень, куди звернутися незахищеним, нерухомим, хворим містянам. Чути лише про поодинокі пункти роздавання гарячого харчування, які організовують невідомі меценати. А як же розміщення тих, чиє житло непридатне до проживання? Де заздалегідь підготовлені пансіонати, табори для новоявлених бездомних? Я вже не питаю, чому відсутнє резервне живлення насосів подання води, чому ми сьогодні ходимо з простягнутою рукою по всій Європі, і сусіди в аварійному порядку шлють нам усе те, що за чотири роки мала підготувати наша влада.
У нинішньому становищі киянам і справді не залишається нічого іншого, як піти за порадою Кличка: геть із міста. Добре тим, хто обзавівся хатою під Києвом. А що робити безхатченкам? Наше сімейство, не бажаючи того, знайшло правильну відповідь. Безкорисливо ділюся нашою таємницею.
У перших числах січня ми вирішили вирушити в Карпати. Погода стояла помірна, ворожі ракети ще не літали так густо над київськими ТЕЦ і підстанціями. До Східниці, що у Львівській області, доїхали за 10 годин. Перше враження від селища: європейський курорт зі смішними цінами та легким галичанським шармом. На кожному кроці — пансіонати і готелі, здебільшого заточені під водолікування. У Східниці — маса життєдайних джерел. Головне — вірити, що вони вилікують вас від усього. Ціни розраховані на будь-який гаманець.
Ми вирішили зупинитися для початку в пансіонаті, який порекомендувала знайома — велика любителька водних процедур. Номер з усім необхідним і персональним санвузлом, у якому 24\7 є гаряча вода, на відміну від Києва, є резервне електроживлення, у номерах тепло і чисто. Повсюдно — безкоштовний вай-фай. І ще: триразове харчування для всіх! Без вишукувань, але якісне й дієтичне. Нам цього повністю вистачало, хоча ми цілими днями бродили містом і горами. А тепер головне, у що ніхто не може мені повірити: усе це задоволення коштує 700 грн на людину на день! Моя дружина після тижня перебування в курортному раю засвідчила: життя тут обходиться дешевше, ніж у київській квартирі.
Важливо
Незабаром різко впала температура, навалило снігу, і ми опинилися в зимовій казці: з теплом і світлом. З новин дізналися про енергоколапс у Києві. Одразу запідозрили, що київські біженці влаштують у Східниці колапс туристичний. Але, проживши в цьому гірському раю понад тиждень, ми так і не помітили вервечок авто зі Сходу і штурму готелів. Повно вільних місць, незмінно низькі ціни. Після моторошного снігопаду дороги і тротуари оперативно почистили.
Тут усе добре і весело: повсюдно — криті басейни, масажисти, велика кількість лікарів і УЗД, які за 500 грн пропишуть вам режим водопоїття, чани з гарячою водою, безліч цілком столичних кав'ярень і неймовірно смачний та дешевий хліб (привезли із собою п'ять буханок). Є "Укрпошта" і "Нова пошта", автовокзал, звідки без зусиль можна поїхати до Трускавця, Львова, на лижний курорт Буковиця за 19 км від Східниці. Маса екскурсій, найцікавіша з яких — у стародавнє містечко-фортецю Тустань.
Чому керівники Києва та інших українських міст, у яких сьогодні бідують сотні тисяч неприкаяних, позбавлених елементарних благ українців, не викупили місця в напівпорожніх готельчиках і пансіонатах, не перевезли туди співгромадян, які опинилися в біді, зокрема через ідіотизм їхніх обранців, — таємниця велика є. Гроші в міських бюджетах є, їх знадобиться набагато менше, ніж організація з нуля наметових містечок у дворах багатоповерхівок, гарячого харчування, доставки води і забезпечення мінімальної гігієни...
Не бачу іншого пояснення, крім загального адміністративного ідіотизму. І ми — його заручники, які демонструють чудеса героїзму виживання. Як ніколи сьогодні очевидна істина: держава як захисник своїх громадян відсутня геть. Залишається виживати без її допомоги. Де-небудь у Східниці.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо