Останній наступ ЗС РФ: які цілі на літо обрав Кремль і що йому може завадити
У Росії в запасі залишився останній великий наступ — більше вона явно не витримає, "пересидіти" Україну їй не вдасться, впевнений військовий оглядач Костянтин Машовець. Чи є у противника шанси на успіх — на це питання він і намагається відповісти.
Кілька слів про загальні перспективи російських військ на літо 2026 року, зокрема в контексті їхньої можливої Слов'янсько-Краматорської наступальної операції.
Вже стає зрозуміло, що її перспективи безпосередньо залежать від кількох чинників одночасно, серед яких я виділяю кілька основних, зокрема:
- Існує прямий зв'язок між цими перспективами та результатами поточного зимового наступу російських військ, які діють на трьох оперативних напрямках — Лиманському (УВ "Запад"), Слов'янському (УВ "Юг") та Костянтинівсько-Краматорському (частина сил УВ "Юг", посилена "змішаною солянкою" з частин та з’єднань з інших операційних напрямків). Чим ближче вони зможуть заздалегідь "підповзти" (прорватися) до Слов'янсько-Краматорської агломерації, тим більше шансів з’явиться у них на успіх у відповідній наступальній операції. Наразі найнебезпечнішим в цьому плані є російське угрупування, яке діє саме на Слов'янському напрямку, оскільки, на відміну від Лиманського та Костянтинівського напрямків, воно ПРОДОВЖУЄ просуватися, з темпом, що перевищує, хоч і не набагато, темпи наступу російських військ на двох інших напрямках.
- Також очевидно, що ці перспективи безпосередньо залежатимуть від здатності російського військового командування стратегічного рівня сформувати та забезпечити оперативне розгортання відповідних ударних угрупувань на цьому напрямку, значною частиною якої, очевидно, мають бути стратегічні резерви ЗС РФ. Об'єктивно їхні потреби в силах і засобах для проведення гіпотетичної Слов'янсько-Краматорської наступальної операції на порядок перевищують відповідні показники, наприклад, тих російських угрупувань, які штурмували Покровсько-Мирноградську агломерацію. Хоча й вони, згідно з "канонами" нинішньої війни, вже вважаються безпрецедентними.
- У зв'язку з вищезазначеним виникає досить природне запитання — а яким саме способом командування противника (російські війська) переважно планує формувати та розгортати ці ударні угрупування?
Якщо головним чином за кошт стратегічних резервів, то в такому разі йому знадобиться багато, причому майже ОДНОМОМЕНТНО, ДОДАТКОВОЇ живої сили, озброєння та військової техніки (ОВТ), матеріально-технічних ресурсів тощо.
Якщо ж російське командування планує робити це переважно через оперативно-стратегічне перегрупування військ, зокрема з інших операційних напрямків, це означатиме необхідність скорочення наступальної активності саме на цих напрямках. Адже у такому випадку НЕМОЖЛИВО буде наступати одразу і скрізь.
А ще ті угрупування російських військ, які ВЖЕ розгорнуті на цих напрямках й які явно ще не виконали своїх безпосередніх завдань — вийти у вихідні райони майбутнього наступу і на відповідні рубежі, очевидно, наразі досить "порепані", тобто вони зазнали, наступаючи взимку, достатньо значних втрат як у живій силі, так і в матеріально-технічному плані. У зв’язку з цим вони явно потребують належного поповнення. Адже вони ж, безумовно, разом зі стратегічними резервами й мають сформувати ті самі ударні угрупування, які за ймовірним планом російського ГШ й повинні взяти участь у цій гіпотетичній наступальній операції…
Важливо
Я повністю розумію етимологію того, що відбувається зараз у Генеральному штабі ЗС РФ. Військово-політичне керівництво в Кремлі вимагає від нього "швидкого і рішучого успіху", бажано саме в напрямку Слов'янськ–Краматорськ, оскільки це принаймні вписується в приблизний "канон" перемоги "СВО" щодо так званого "визволення народу Донбасу", що в певній ситуації можна видати за досягнення "кінцевих цілей та завдань" у війні (бо це остання велика міська агломерація Донбасу, контрольована Україною).
Відповідно до цих "завдань" російські генерали в смугастих штанЯх активно малюють на мапах стріли своїх майбутніх ударів і проривів, не замислюючись особливо про відповідність "громадья" цих своїх планів суворим реаліям війни.
Наприклад, цілком можливо, що російська 3-та ЗВА все ж зможе прорватися зі сходу на ближні підступи до Слов'янська і частково до Краматорська. Однак сьогодні ніхто не збирається прогнозувати, скільки часу знадобиться російським 20-й та 25-й ЗВА, щоб ліквідувати Лиманський плацдарм ЗСУ на Сіверському Донцю. Так само навряд чи хтось візьметься передбачити — скільки часу, зусиль і ресурсів знадобиться російським військам, щоб захопити Дружківку і Костянтинівку (без яких їм буде дуже важко просуватися на Слов'янськ і Краматорськ). А для цього дуже "бажано" захопити Добропілля… і "відновити" та утримувати фронт по Осколу, щоб не отримати раптовий контрудар ЗСУ по своєму флангу в найвідповідальніший момент операції, на який, як виявилося, ЗСУ ВСЕ ЩЕ ЗДАТНІ.
Інакше кажучи, поєднання двох чинників — часу та можливостей — стає дедалі важливішим у нинішній російсько-українській війні, і з явною перевагою першого. У цьому сенсі Кремль не може відкладати у часі свою "вирішальну перемогу" в межах реалізації стратегії "війни на виснаження" через внутрішні фінансові, економічні та, відповідно, соціально-політичні причини.
"Пересидіти" у цій війні, як з’ясувалося, він не може. Бо чим довше Кремль "сидить" у цій війні, тим дорожче це "сидіння" йому коштує, причому вартість зростає "гостро неприйнятними" темпами. І, відповідно, в кінцевому рахунку він таки може "досидітися" до чорт знає чого …
Саме тому йому терміново потрібні "кілька переконливих оперативних перемог". А найголовніше — достатньо ШВИДКИХ перемог, які цілком можливо було б представити як перемогу у всій війні. Проблема в тому, що ШВИДКО поки що у Кремля не виходить навіть така імітація перемоги.
Тому, як на мене, цього літа вони явно намагатимуться "завершити це дороговартісне сидіння" на власних умовах одним "рішучим ударом" (наступом на 1–2 ключових напрямках). Відповідно Лиманський, Слов'янський і Краматорсько-Костянтинівський напрямки у цьому сенсі явно набувають особливого значення — практично стратегічного.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо