Головна помилка Заходу: що не так із Росією і чому цього не розуміє Захід
Росія ніколи не стане іншою, тому що вона за своєю природою "заточена" на тиранію, і другого полюса у неї немає, стверджує філософ Володимир Єрмоленко. А Захід, приміряючи на неї свою історичну модель, сподівається на якусь іншу Росію, не розуміючи, що мріє про те, чого бути не може
Захід продовжуватиме шукати "другой Росії", "альтернативної Росії", "іншого полюсу" і тд. Бо сам Захід століттями був структурований плюралістично. Як арена боротьби. Як агора та агон. Як ніцшеве зіштовхування воль.
У цій боротьбі альтернатив — між папою та імператором, між релігією та державою, між королями та баронами, між католицтвом та протестантизмом, між капіталізмом та соціалізмом, між імперіалізмом та антиімперіалізмом, між імперією та республікою і тд — Захід кристалізувався. І він мислить про решту світу так само.
Але Росія не така. В Росії немає інакшості. Інакшість в ній — частина тотожності. "Демократія" в ній — частина імперськості. Релігія — частина держави. "Антиімперіалізм" — частина імперіалізму. "Пролетаріат" — частина експлуатації пролетаріату. "Просвітництво" — частина мракобісся.
"Інакшість" у Росії — це хитрість тирана. "Опозиція" — проєкт імперії. У Росії немає іншого полюсу. Є тільки один, північний.
Росія ніколи не була структурована плюралістично. Вона завжди мріяла будувати монізм. Тотальну гегемонію імперської "єдності". Звідси її асиміляційна енергія. Тому будь-яка справжня інакшість у ній буде переслідуватися. А натомість буде створюватися фейкова інакшість — як інструмент тотожності
Через пошук "альтернативи", іншого полюсу, Захід з надією дивиться на російську культуру та російську "духовність". І дивиться не зараз — він дивиться туди століттями! Мовляв, "але ж є російська культура". З її глибин, мовляв, постане альтернатива.
Важливо
І тут зʼявляються незрозумілі українці, які бачать у російській культурі не ліки від хвороби, а симптоми хвороби. Діагностику хвороби, її анамнез. Її самоопис, її джерельну базу. А Захід цього не розуміє та ображається. Жорстокі ви, українці.
Але українці просто мають довгу памʼять. "Це ж було уже".
Коротка історія Росії — це історія про те, як на арену історії виходить "альтернатива" тільки для того, щоб ще раз підтвердити безальтернативність тиранії. Це історія про те, як змінюється все, аби не змінилося нічого. Петро перший заперечив азійське московське царство, щоб зробити ще більш тиранічну Російську імперію. Більшовики заперечили Російську імперію, щоб побудувати ще більш тиранічну совєтську імперію. Путін заперечив совєтську імперію, щоб побудувати ще більш тиранічну рашистську імперію.
Це ж було уже.
Коли Захід це зрозуміє? Та ніколи. Бо він проєктує на Росію власні структури мислення, власну історію.
Що нам варто робити? Показувати, що "інша Росія" можлива тільки як "інше, НІЖ Росія". Тільки як кінець Російської імперії. Що країни, які відʼєдналися від Російської імперії ХІХ, а потім ХХ століть, нарешті стали європейськими. Фінляндія, Польща, країни Балтії, Україна, країни Кавказу. Деякі з певними нюансами, але все ж. Треба працювати над цією моделлю далі. І тоді у нас є шанс.
The other Russia can emerge only if we get something OTHER THAN Russia. At least, something other than the Russian empire.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо