Не зламатися психологічно та підготуватися фізично: що чекає на Україну в опалювальному сезоні 2026/27
За три з половиною місяці до опалювального сезону аналітик Олексій Копитько намагається зазирнути в найближче та дещо віддалене майбутнє, зрозуміти, які виклики виникнуть до початку осені та що може стати проблемою взимку. Звідси випливають завдання для кожного: не зламатися психологічно та, по можливості, підготуватися до неминучих труднощів
Про поточний момент. Половина літа. 3,5 місяці до опалювального сезону…
Не варто бігати й кричати, що ми всі завтра помремо. Закономірність українських реалій: політична турбулентність виникає, коли на війні настає певна стабілізація, формується певна інерція. Тобто раптових ризиків порівняно менше.
Після 19 липня наші основні партнери будуть вкрай стримано реагувати на будь-які подразники. Навіть якщо ми раптово звільнимо Придністров’я або затримаємо Орбана. Тобто, у плані міжнародних контактів особливих провалів бути не повинно, рутину витягнуть.
Якщо наш парламент все-таки піде на канікули до середини серпня (хоча технічно його можуть скликати в будь-який момент), то політична метушня на 4 тижні припиниться. Це не те, щоб добре. Адже певні рішення можна підготувати й ухвалити. Але що є, те є.
У найближчі тижні Кабмін переформатується, знову розпочнеться епопея з розподілом відомств (абсолютна нісенітниця з бюрократичної точки зору: доведеться перебрати тонни паперу, переподати/переглянути тисячі документів тощо), почнуть змінюватися кадри тощо. Тому, якщо вже так сталося, то краще зараз, ніж у вересні. Ось тоді було б жах-жах.
Сподіваюся і покладаюся на розсудливість військово-політичних та військових лідерів, а також їхніх груп підтримки. Гвардійські корпуси підтримали лідера, який їм близький. "Альфа" органічно буде на боці свого лідера в будь-якому кріслі. Низка високопоставлених командирів ЗСУ публічно виступила проти головнокомандувача. Все це має повернутися в конструктивне русло й перетворитися на ще більшу шкоду для РФ. Інакше до зими чекають неприємності.
Важливо
***
Майже три місяці тому (18.04) я написав допис про найстрашніший прилад на війні — калькулятор. З ремаркою про "нафтову принаду" РФ: "Якщо тенденції збережуться, виходить: через три місяці стане боляче, а через півроку може початися ланцюгова реакція колапсу".
Три місяці минули. Їм уже боляче. Але важливо правильно розставити акценти.
Війна — багатогранне та багаторівневе явище. В одну часову комірку вміщуються відео з Сум, де старша сестра закриває собою молодшу під час бомбардування, фото вбитої сім’ї в Києві, відео з Азовського моря з профілактикою російського флоту, пожежа на черговому російському НПЗ та відео з фронту.
Це все існує паралельно. Одне не виключає іншого.
З початку місяця Росія лише в Києві вбила 25 осіб. Я майже щодня наводжу деякі цифри по регіонах. Ви можете самі підрахувати кількість жертв і екстраполювати ці цифри до кінця літа.
Також щодня (!) росіяни знищують 5–7 АЗС у прифронтових регіонах. До кінця літа їхня кількість наблизиться до 300, не враховуючи тих, що вже спалено.
Разом з агресивними ударами по залізниці (раніше УЗ заявляла про 200 пошкоджених локомотивів) Росія в режимі постійного військового злочину атакує медиків, активізувала атаки проти рятувальників, намагається порушити роботу поштових служб і торговельних мереж.
Зараз, наприклад, у Харківській області навіть у відносно спокійних громадах електричка перестала бути передбачуваним видом транспорту. Складно щось планувати.
У травні-червні росіяни точково атакували сільськогосподарську техніку та ферми, а зараз (як і передбачалося) посилиться тиск на посіви (разом з атаками на порти).
Введіть усі ці дані в калькулятор і екстраполюйте їх до кінця літа.
Наразі ситуація з електропостачанням дещо краща, ніж передбачалося (хоча не скрізь). Частково допомогла погода: немає тривалої виснажливої спеки. Частково люди розсудливо роз’їхалися з великих міст, немає екстремальних навантажень, тому не було особливого сенсу витрачати дефіцитні ракети. Ну, і вжито низку заходів для пом’якшення збитків.
Можна прогнозувати, що до осені в прифронтових регіонах (від Чернігова до Херсона) погіршиться ситуація з доступністю палива (хоча наш бізнес знайде способи постачання), загальною логістикою та системами життєзабезпечення. Загалом ситуація стане небезпечнішою.
Радник колишнього міністра оборони Сергій Бескрестнов днями зазначив, що росіяни будуть посилювати удари на відстань до 100 км. Я про це вже кілька місяців пишу. Візьміть лінійку й виміряйте, хто/що потрапляє в ці умовні 100 км…
Важливо
До осені назріває низка гуманітарних викликів.
Наприклад, частина формально мирних громад Харківської області прийняла багато біженців. Здебільшого це родичі чи знайомі з інших районів області, тобто це благородна справа. Однак інфраструктура громад уже зараз перебуває під великим тиском. І вода, і електрика, і транспорт. Та все.
Накопичувальний ефект від російських атак та їхнє можливе посилення (за рахунок тих самих реактивних дронів) у деяких громадах створить умови для виїзду людей. Яким до зими треба десь облаштуватися.
Якщо ж відбудуться атаки на системи життєзабезпечення міст з населенням понад мільйон та обласних центрів (скажімо, у серпні встановиться пекельна спека), це стане серйозним гуманітарним викликом.
Адже серед тих, хто, наприклад, залишився в Харкові, більшість нікуди не поїде, навіть коли/якщо ситуація значно погіршиться. Це в будь-якому разі сотні тисяч людей, тисячі дітей.
Який висновок?
Збитки в загальних рисах можна передбачити. Адже ми приблизно знаємо, скільки ракет і дронів запускає РФ, з деякими поправками. Буде важко, будуть жертви та руйнування. Якщо нинішня тенденція збережеться, сотні людей у мирних містах загинуть, а кілька тисяч – отримають поранення.
Але ніщо, окрім серйозної та тривалої дестабілізації життєзабезпечення (вода, каналізація, електроенергія) великих міст (причому — одночасно кількох), не вплине на здатність України тримати оборону. Ось це і є "вузьке місце". Саме для його захисту й зосереджують кошти на ППО.
Десь Росія зможе завдати шкоди, десь — ні. Україна в будь-якому разі вистоїть. Але кожен має морально підготуватися та визначити тактику для себе й своїх близьких, виходячи зі своєї реальної ситуації.
***
Тому завдання на літо-вересень.
Не провалитися самим.
Розуміти, що будуть жертви та збитки, але можливості ворога — вимірювані та обмежені.
Підготуватися до труднощів. Наскільки це можливо.
Допомагати армії. У міру своїх можливостей. Надто перестарався — програв і став проблемою.
Робити все, щоб дорогі росіяни були розлючені й спрямовували своє невдоволення в антивоєнне русло.
До кінця серпня — початку вересня ми з росіянами де-факто перебуваємо в ситуації "один на один", якщо не трапиться чогось незвичайного.
Пріоритет — психічне здоров’я та врожай. Абрикосів мало, яблук мало, але щось точно доведеться роздавати / ухилятися.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані матеріали в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо