Електронні вибори неможливі: які проблеми з онлайн-голосуванням малює досвід Естонії
Федоров, порушивши тему виборів під час війни, сколихнув ще одну хвилю — дискусію про електронне голосування через "Дію". Як приклад наводять Естонію, яка вже 20 років голосує саме так — але, аналізуючи цей приклад, військово-політичний експерт Віктор Таран вбачає в ньому недоліки та вважає його самогубним для України.
Федоров, піднявши тему виборів під час війни, знову активізував адептів та прихильників голосування через "Дію" або вибори онлайн. Мовляв, це вирішить всі питання.
Один із аргументів — це те, що Естонія голосує онлайн двадцять років. А ми маємо кращий цифровий сервіс, отже, питання суто технічне.
Але чи це так? Давайте розбиратися.
Естонський досвід справді унікальний і вартий уваги. Перше юридично зобовʼязувальне інтернет-голосування там провели у 2005 році на місцевих виборах.
Далі був довгий шлях поступового нарощування довіри. Mobile-ID у 2011 році, застосунок перевірки власного голосу у 2013 році, Smart-ID у 2025 році. На парламентських виборах 2023 року онлайн подали понад 313 тисяч голосів, і цифровий канал уперше став основним.
Механіка проста лише на вигляд, а насправді вона складніша і не схожа на голосування в "Дії".
Спершу виборець шифрує бюлетень, далі підписує його кваліфікованим підписом. Водночас він може переголосувати скільки завгодно разів, а паперовий бюлетень у день виборів анулює всі електронні.
Саме це і є головним захистом від примусу.
Важливо
Тепер про те, чого прихильники цієї ідеї не розказують.
Верховний суд Естонії двічі, у 2019 та 2023 роках, констатував невідповідність виборчого закону конституційним вимогам. Академічні дослідники неодноразово знаходили вразливості, які підривають саме ту індивідуальну перевірюваність, що є фундаментом довіри до системи. Наскрізна перевірюваність не досягнута досі, і суперечка про неї триває два десятиліття.
А головне, онлайн-голосування перетворилося на партійне питання. Реформісти отримують понад шістдесят відсотків своїх голосів через інтернет, їхні опоненти — приблизно тридцять. Далі все розгортається абсолютно передбачувано. Кожні вибори завершуються скаргами до суду і соціологією про недовіру.
Тепер накладіть цю картину на Україну. Естонія має приблизно мільйон виборців, компактну територію і не має війни. Ми маємо окуповані території, мільйони людей за кордоном, мільйони переміщених усередині країни і реєстр виборців, який не відображає реальності.
Ми маємо противника, для якого дискредитація саме такого голосування є ідеальною інформаційною операцією. Йому навіть не потрібно нічого зламувати. Достатньо переконливо заявити, що зламав, і підкріпити це кількома фальшивими доказами.
І ось тут ми доходимо до суті. Технологія в цій історії не є вузьким місцем — "Дія" цілком здатна ідентифікувати людину і зафіксувати її волевиявлення. Проблема лежить у зовсім іншій площині. Вибори мають визнати ті, хто їх програв, і зробити це без жодних застережень.
Естонія будувала цю довіру двадцять років у мирних умовах і досі її не добудувала.
Тому розмова про голосування через "Дію" сьогодні виглядає як спроба вирішити політичну проблему технічним інструментом. Так це не працює ніде і ніколи. І не спрацює і у нас. Навпаки, це має здатність підірвати країну зсередини.
А цього ми точно не маємо допустити.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо