ШІ йде на війну: як Росія змушує штучний інтелект служити собі
Поки світова спільнота занурена в моральні муки щодо ШІ, Росія наполегливо робить свою справу й ставить штучний інтелект на свою службу. Вчений Дмитро Чумаченко показує, наскільки широко Кремль уже використовує ШІ і як це сприяє його здатності вести війну, а заодно — і завдавати шкоди недружнім країнам.
Штучний інтелект на службі Кремля
Натрапив на дуже цікавий звіт Anthropic щодо протидії зловживанням ШІ. Цікавий тим, скільки там кейсів використання ШІ росіянами для воєнних цілей (в цьому звіті йдеться лише про моделі Claude). Поки глобальна спільнота міркує про гіпотетичні етичні дилеми далекого майбутнього, Росія вже зробила ШІ штатним інструментом ведення загарбницької війни, спрямованим на знищення України та дестабілізацію демократичного світу.
Найбільш агресивний технічний прорив ворога зафіксовано в кіберопераціях угруповання Midnight Blizzard. Російські state-sponsored хакери перейшли від банальних підказок для фішингу до створення замкнених мультиагентних систем, чиїм пріоритетом стало полювання на українські оборонні відомства та розробки. Агресор зламав поштові сервери підприємств із ланцюжка постачання компонентів для безпілотників і викрав закритий пакет розробки програмного забезпечення для системи комп'ютерного зору. За допомогою нейромережі російські фахівці за кілька днів розібрали архітектуру коду, апаратні специфікації та дані про постачальників, намагаючись привласнити українські технологічні напрацювання.
Паралельно російська розвідка вела полювання на представників оборонного сектору та дипломатів. Через маніпуляції з мережами готельного Wi-Fi у європейських країнах вони перехоплювали трафік українських делегацій та виробників дронів, заражаючи їхні пристрої шкідливими програмами. Одночасно окупанти розгорнули інфраструктуру у прихованих браузерах для захоплення акаунтів WhatsApp українських колишніх високопосадовців, приховано викачуючи гігабайти листування без сповіщень для власників.
Цікава також зміна динаміки кібератак. Російські оператори побудували конвеєри, які самостійно відстежували виявлення власного шкідливого коду антивірусними системами. Щойно бази фіксували сигнатуру нового російського вірусу, ШІ в автономному циклі переписував та перекомпільовував вихідний код доти, доки він знову не ставав невидимим для систем захисту. Росія намагається перевернути економіку протистояння, змушуючи нас витрачати ресурси значно швидше, ніж ми встигаємо реагувати на безперервні мутації цифрових загроз.
Ще більш тривожний прецедент стався у сфері конвенційного озброєння, де російська група DronDoc або Serafim, пов'язана з науковими центрами російської академії наук та фінансована структурами Міноборони Росії, розробляла програмне забезпечення для автономного рою ударних FPV-дронів. Ворог використовував модель для написання логіки координації безпілотників, алгоритмів розподіленої пам'яті рою та низькорівневих прошивок для плат. За задумом російських розробників, система проєктувалася для автономного ураження цілей без присутності людини в контурі ухвалення рішень, коли вбудована нейромережа самостійно ідентифікує людину як мішень і віддає команду на підрив. Особливий цинізм полягає в тому, що алгоритми розпізнавання російські інженери тренували на зібраних із відкритих джерел відеозаписах бойових дій в Україні, додаючи власну військову техніку у білі списки. Полігоном для симуляцій і тестових ударів ворог обирав реальні географічні координати лінії зіткнення на території Донецької області, перетворюючи Claude на віртуальний майданчик для підготовки зброї проти сил оборони України.
Важливо
ШІ став для Кремля допоміжним і в спробах подолати міжнародну ізоляцію. Співробітник одного з московських конструкторських бюро перетворив генеративну систему на цілий тіньовий відділ закупівель підсанкційної продукції. Через підставні структури в Китаї та Гонконзі росіяни формували тендерну документацію та комерційні запити трьома мовами для купівлі німецьких високоточних магнітометрів під виглядом медичного обладнання, космічних кремнієвих пластин та авіаційних систем подання кисню для військових літаків. Модель залучали до прорахунку ланцюжків націнок і маскування кінцевого російського оборонного споживача, що свідчить про системну адаптацію російського ВПК до обходу санкцій. Зокрема через наукові установи.
Не менш системно Росія експлуатує генеративні моделі у сфері дезінформації. У Центральноафриканській Республіці структура "Політологія", підпорядкована колишній групі "Вагнера" та Службі зовнішньої розвідки РФ, створила фабрику пропаганди на базі радіомережі Lengo Songo. Щоб кремлівські тези лунали як природний голос місцевих медіа, оператори змушували нейромережу ретельно вичищати з текстів усі ознаки штучного інтелекту. Паралельно систему використовували для внутрішньої бюрократії — через неї генерували контракти, які зобов'язували найманих працівників зберігати безумовну вірність російському контингенту. Подібні редакційні конвеєри працювали на RT, Sputnik та РИА Новости, де зведення російського військового відомства автоматично перетворювалися на титри прямого телеефіру та матеріали для втручання в парламентські вибори в Молдові.
Масштаби використання технологій російськими структурами часом грають проти них самих. Прагнучи зекономити ресурси та обійти заборони, російські оператори нерідко звертаються до тіньових посередників і випадково зливають таємниці. Зокрема, під час використання зовнішніх систем технічний фахівець одного з підрозділів Міністерства оборони РФ випадково розкрив у запитах активні паролі та робочі облікові дані до закритих військових баз даних, намагаючись перекласти аналітику на плечі нейромережі.
Аналіз оприлюднених інцидентів показує, що ШІ не дав Москві якісно нових теоретичних концепцій війни. Він дав їй дещо небезпечніше, а саме швидкість, масштабованість і кардинальне здешевлення агресії. Завдання, для яких Кремлю раніше були потрібні цілі наукові інститути, штати перекладачів, полки розвідників і довгі місяці підготовки, тепер вирішуються невеликими групами операторів за лічені дні. Російський режим використовує чужі передові технології як мультиплікатор сили, намагаючись компенсувати власну інтелектуальну деградацію індустріалізацією цифрового насилля.
Для України та світової спільноти цей звіт — черговий red flag в дискусіях про нейтральність технологій, і, зокрема, науки. Росія конвертує будь-які досягнення цивільних технологій, зокрема ШІ, в інструмент окупації, терору та розмивання міжнародного права. Протистояння з таким ворогом вимагає не просто локального захисту інформаційних ресурсів, а повної технологічної ізоляції Росії в світі. Поки дірки в ліцензуванні та слабкий контроль за проксі-каналами дають змогу Москві підключатися до західних обчислювальних потужностей, російська воєнна машина щодня знаходитиме способи трансформувати цивільні моделі на програмний код для чергового смертоносного дрона чи кібератаки.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо