Безглуздо та безперспективно: чому не можна нав'язувати Україні мирний договір
Військовий аналітик Данського королівського оборонного коледжу Андерс Нільсен закликає не плекати хибних ілюзій щодо мирних переговорів з Росією і не чекати від них якогось прориву. Вся справа в тому, що аналітики, що очікують їх, абсолютно не розуміють, у чому полягають реальні цілі Росії
За недавній час у Європі більша кількість політиків почала заявляти, що настав час укласти мир, і що військова підтримка України не може тривати вічно. Вони говорять про це так, ніби є якась мирна угода, яка вже лежить на столі, і тільки від українського уряду залежить, чи прийняти її, чи ні. Фактично ці тези повторюють підхід нинішнього американського уряду. Однак, щоб зрозуміти, чому ситуація не така, потрібно знову обговорити, які цілі кожна сторона ставить перед собою.
Існує хибне уявлення, ніби Україна, як і раніше, наполягає на поверненні до кордонів 1991 року. Водночас, про росіян розповідають, ніби їхні цілі — отримати повний контроль над Донбасом, і після цього вони будуть готові до миру. Очевидно, що якби це були реальні цілі, то росіяни ближчі до досягнення своїх, ніж українці своїх. Це створює помилкове враження, що росіяни є великими "реалістами".
Насправді справи навпаки. Українська вимога виходу до державних кордонів була релевантною у 2022 та 2023 роках, проте з 2024 року українська риторика змінилася. Україна згодна закінчити війну по поточній лінії фронту лише без визнання російської анексії цих територій. Тому українці й легко погодилися на пропозицію Трампа 2025 року щодо заморожування бойових дій. Незважаючи на це, журналісти продовжують регулярно запитувати Зеленського, чи згоден він на заморозку, а ствердну відповідь подають як "прорив".
Однак Путін ніколи не заявляв, що зупиниться на Донбасі. Російські чиновники найвищого рівня неодноразово говорили, що здавання їм Донбасу без бою — це лише передумова для подальших переговорів. Після цього вони вимагатимуть здавання їм усієї Запорізької та Херсонської областей, а також "демілітаризацію" (скорочення української армії) та "денацифікацію" (проросійський режим у Києві). І, як довершення цього, вони вимагають обговорювати роль НАТО у Східній Європі.
Важливо
"Усунення корінних причин українського конфлікту" означає, що російські незадоволені відсутністю своєї сфери впливу. З погляду росіян, "великі держави" (тобто вони самі та США) повинні поділити між собою сфери впливу в Європі. Це відповідно означає, що росіяни вимагатимуть на переговорах підпорядкування всієї України як безумовного імперативу. А обговорюватимуть і торгуватимуться вихід країн Східної Європи з НАТО — з відповідним переходом деяких з них під російський вплив.
Зрозуміло, це звучить шалено для багатьох європейців, але так, Путін справді настільки божевільний. Іронія полягає в тому, що ті на Заході, хто каже, що треба "почути Росію", насправді не слухають її — адже росіяни багато разів відкрито повторювали, що їхні цілі полягають саме в цьому. А ті, хто кажуть, що треба "бути реалістами" щодо України, фактично підтримують шалені максималістські цілі росіян, навіть не зрозумівши, в чому вони полягають.
Отже, переговори на цьому етапі не мають особливого сенсу. Неможливо навіть домовитися, хто має вести переговори з ким — українці готові провести їх із росіянами, а росіяни хочуть домовлятися із США. І так само неможливі жодні компроміси: якщо українці намагатимуться піти на компроміси щодо територій, росіяни вимагатимуть віддати їм усю Україну, а поле для компромісів буде щодо того, хто з країн Європи залишиться в НАТО. З цієї причини найближчим часом переговорів по суті не передбачається, і війна продовжуватиметься.
Автор висловлює особисту думку, яка може збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані у рубриці "Думки" несе автор.
Важливо