Ставки підвищуються. Чому Путіну напередодні виборів до Держдуми вигідна велика війна з Україною

українські військові, волонтери, Азовське море, Маріуполь, вторгнення Росії
Фото: Getty Images | Український військовий спостерігає, як група активістів риє траншеї на узбережжі Азовського моря, неподалік від Маріуполя

Путіну вигідне військове завоювання Північного Кримського каналу. Але навіть якщо Кремль відмовиться від ідеї великої війни в Україні, наступні кілька місяців, швидше за все, все одно будуть напруженими.

Фокус представляє переклад нової статті доктора Андреаса Умланда, опублікованій в журналі The National Interest і присвяченій загостренню ситуації в україно-російській війні.

Рішення Володимира Путіна на користь військово-територіальної експансії Росії були настільки ж раціональні з точки зору внутрішньої та зовнішньої силової політики в Грузії в 2008 році, як і в Україні в 2014-му. Наступне таке рішення в найближчі тижні або місяці стало б таким же.

У 2008 році після фактичної окупації Росією Південної Осетії та Абхазії ніяких санкцій з боку Заходу не було. Єдиний пакет санкцій Євросоюзу, пов'язаний з українським конфліктом, був ухвалений менше ніж через два тижні після того, як 17 липня 2014 р. Росія збила малайзійський пасажирський літак над східною Україною. Але санкції, які ЄС ухвалив унаслідок, і які залишаються чинними до цього дня, надаючи помірний вплив на російську економіку, не були прямою реакцією на російське вторгнення в Україну. Швидше, так Брюссель покарав Москву за загибель понад 200 громадян ЄС, які перебували на рейсі MH17.

По-справжньому хворобливі санкції ЄС у відповідь на авантюри Москви на пострадянському просторі ніколи не були і, можливо, ніколи не будуть ухвалені — такий урок різних воєн Росії в Східній Європі і на Кавказі за останні тридцять років.

вторгнення Росії, Грузія 2008, конфлікт Росія Грузия 2008
Колона російських танків 21 серпня 2008 року рухається по дорозі недалеко від Цхінвалі
Фото: Getty Images

Для Росії в 2008 і 2014 роках економічні витрати насильницької ескалації в Грузії та Україні були низькими, а для путінського режиму короткострокові внутрішньополітичні вигоди були високими. Тому утриматися від військового втручання в Південній Осетії, а також в Абхазії в 2008 році та в Криму, а після в Донецькому басейні в 2014 році було б дуже великим упущенням. Вони підвищили популярність Путіна та стабільність його режиму. Принаймні, у короткостроковій перспективі.

Популярність російської правлячої еліти знижується вже кілька місяців. Це пов'язано, перш за все, з далекосяжними гуманітарними, соціальними та економічними наслідками коронавірусної кризи, які замовчуються російською офіційною статистикою. Серед поточних політичних проблем Путіна найбільш "гучна" — поступова трансформація Олексія Навального в мученика. Унаслідок цих та деяких інших проблемних пригод ставки Путіна та його послідовників із 2020 року значно зросли.

Якщо Росія тепер вестиме традиційну, а не просто маріонеткову війну проти України, Кремль може ухвалити рішення про використання проти України російських ПКС. Можливо, навіть наземних ракетних комплексів.

На цьому тлі та напередодні майбутніх у вересні 2021 року виборів до Державної Думи відносні внутрішньополітичні вигоди від чергової зовнішньополітичної авантюри також зросли. Так, нинішня напруженість між Росією і Заходом разом з Україною, швидше за все, збережеться або посилиться. Принаймні, до російських парламентських виборів у вересні. У гіршому випадку нинішній конфлікт, що тліє між Росією та Україною, може перерости у відкриту повномасштабну міждержавну війну.

Володимир Путін, Сергій Шойгу, плани Кремля
Нові територіальні завоювання Росії на півдні України можуть бути привабливими для Кремля з точки зору виборчої тактики і силової стратегії
Фото: Getty Images

На відміну від першої активної фази війни в 2014-2015 рр., сьогодні Україна має серйозну армію, яка відносно велика і має більший бойовий досвід, ніж більшість європейських країн. Однак війна Росії проти України, яка вже не є таємницею, як це було досі, дозволила б Кремлю вільніше використовувати різні системи руйнівної зброї. До сих пір Москва значною мірою спиралася на добре озброєні, але порівняно несформовані бойові частини двох своїх маріонеток або псевдо-держав, на так звані "народні республіки" — Донецьку та Луганську, розташовані в Донецькому басейні. Росія також час від часу веде артилерійський вогонь по Україні з території Росії. У виняткових випадках Москва скеровувала на Україну мобільні піхотні підрозділи регулярної російської армії.

Вторгнення і можливий військовий тріумф Росії на півдні України, виправдані гуманітарними аргументами, стали б більш відповідним передвиборчим аргументом для урядущої партії Путіна, ніж тривале і в цілому невигідне будівництво опріснювальних установок для забезпечення Криму водою з Чорного моря.

Однак якщо Росія тепер вестиме традиційну, а не просто маріонеткову війну проти України, Кремль може ухвалювати рішення про використання проти України російських ПКС. Можливо, навіть наземних ракетних комплексів. Безумовно, Москва, швидше за все, не застосовувала б зброю масового знищення в Україні. Однак навіть застосування по Україні російських бомбардувальників, важкої артилерії і ракет малої дальності зі звичайними боєголовками може мати величезні, навіть катастрофічні наслідки.

Нова територіальна експансія Росії в Україну могла б, крім іншого, означати військове завоювання Північного Кримського каналу на півдні материкової частини України для забезпечення поставок до Криму прісної води з українського Дніпра. Таке зростання міжнародної напруженості, а також нові територіальні завоювання Росії на півдні України можуть бути привабливими для Кремля з точки зору виборчої тактики і силової стратегії.

Вторгнення і можливий військовий тріумф Росії на півдні України, виправдані гуманітарними аргументами, стали б більш відповідним передвиборчим аргументом для урядущої партії Путіна, ніж тривале і в цілому невигідне будівництво опріснювальних установок для забезпечення Криму водою з Чорного моря.

Тож навіть якщо Кремль, в кінцевому підсумку, відмовиться від великої війни в Україні, наступні кілька місяців, швидше за все, будуть дуже напруженими. Й Україна в будь-якому випадку вийде з нинішньої ескалації з більш-менш значними втратами. Передбачається, що ЄС, як і раніше, буде обмежуватися риторичною підтримкою, але залишатися пасивним у зовнішньоекономічній політиці — якщо тільки Росія не піде на масові вбивства громадян ЄС. Це значною мірою залежатиме від того, наскільки далеко Путін зайде в своїй авантюрі в Україні.

Про автора

Доктор Андреас Умланд — науковий співробітник Шведського інституту міжнародних відносин у Стокгольмі, старший експерт Українського інституту майбутнього в Києві.