Політики "не тієї системи". Що потрібно Порошенку для успішного реваншу та чому він цього не робить

Економічний націоналізм ще може стати домінантною доктриною в Україні. Але реалізовувати її будуть не Зеленський і не Порошенко. У країни більше немає ресурсу, щоб давати час у кредит політикам, нездатним відстоювати економічний суверенітет у міжнародних відносинах.

П'ятий президент України Петро Порошенко
Петро Порошенко не схожий на людину, здатну посадити до в'язниці за корупцію свого близького соратника.

Кожен раз, коли я випадково включаю Прямий канал, я розумію причини поразки Порошенка та фундаментальні фактори, які не дозволять йому знову прийти до влади.

І кожен раз помилковість його стратегії викликає в мене подив. Поясню чому.

В ідеологічному плані Порошенко — класичний політик правого спрямування: Армія, Мова, Віра. У такому випадку, логічно формувати економічну доктрину розвитку країни на базі економічного націоналізму. Так робили всі лідери, які в своїх країнах претендували на роль "батька нації".

Зрозуміло, що в реал-політик дії Порошенка в 2014-2019 роках були діаметрально протилежні доктрині економічного націоналізму — він здійснив повну здачу економічного суверенітету.

Хтось скаже, що це ціна підтримки Заходу. А я тоді у відповідь зауважу — а як же історія Пак Чон Хі в Південній Кореї? Лідера, який створив феномен "корейського економічного дива".

Він і з США дружив, і з комунізмом боровся, і з Північною Кореєю воював, і війська до В'єтнаму на підтримку американських маріонеток посилав, і масові репресії та придушення демократичних свобод здійснював, але при цьому люто захищав економічний суверенітет своєї країни та проводив протекціоністську політику.

Припустимо, ці помилки Порошенка можна списати на його невміння формувати подібні ідеї (хоча в межах свого "Рошену" він створив концепцію корпоративного націоналізму, так чому в масштабах країни не зміг?)

Але зараз можна вже було зробити свій вибір. Правильний. Якщо ти опозиція — формуй альтернативні смисли.

Але увімкніть Прямий. Там 24 години на добу говорять "вульгарні ліберали" й інвестбанкіри. Прізвища принципово не називаю, ви їх і так знаєте.

І вони, с..ка, безперервно втовкмачують у голови 25% виборців із яскраво вираженим стокгольмським синдромом, що Зеленський просто погано продовжує "реформи Порошенка": здає позиції і не настільки рішуче просувається по шляху повного знищення країни.

І цим Порошенко повністю вбиває свої шанси на повторний політичний успіх.

Я не знаю, хто в нього політтехнолог, але тут будь-якій людині з мізками зрозуміло, що формула влади для Порошенка: АРМОВІР + Економічний націоналізм.

Важливо
Брехати і красти. Чому українські еліти 30 років не можуть позначити чіткі цілі для країни
Брехати і красти. Чому українські еліти 30 років не можуть позначити чіткі цілі для країни

З іншого боку, помилки Порошенка — це його трабл. Може, все й на краще: все одно він не зможе стати українським Пак Чон Хі. Ним стають або з першого разу, або ніколи.

До речі про Пак Чон Хі.

Незрозуміло, звідки взялася любов Порошенка до цитування Лі Куан Ю. Очевидно, що подібна аналогія шкутильгає на обидві ноги, і корупційні скандали це підтвердили. Ну не схожий Порошенко на людину, здатну посадити свого соратника.

Ні Порошенко ні Зеленський не зможуть стати вітчизняними Пак Чон Хі й увійти в історію творцями українського економічного дива.
Ні Порошенко ні Зеленський не зможуть стати вітчизняними Пак Чон Хі й увійти в історію творцями українського економічного дива.

А ось Пак Чон Хі міг би стати для нього зразком. Той теж прийшов до влади на хвилі студентських хвилювань, активно розпластався перед американцями, і навіть термін "Четверта республіка" при ньому виник (прийняття нової Конституції) — Ложкін навіть не знав, наскільки він був близький до істини (або хто там писав той магнум опус), хоча в своїй книзі проводив паралель із Францією, а не Південною Кореєю.

Та ж каша у нас була і в контексті зовнішньополітичних ставок.

Націоналістична доктрина має на увазі дружбу з Республіканською партією США, а Порошенко вибрав демократів, хоча його АРМОВІР для радикального лівого крила Демпартії Америки — це страшний анахронізм і середньовічне мракобісся.

Найсмішніше, що Зеленський, який йшов під гаслом ще більшого "лібералізму", в результаті, починає грати в економічний націоналізм. Але тільки грати.

Хоча економічний націоналізм ще може стати домінантною доктриною у нас (якщо в Україні спрацює інстинкт самозбереження). Але реалізовувати її будуть не Зеленський і не Порошенко.

Це повинен бути політик, який:

1) органічно монтується з цією концепцією;

2) завжди був її прихильником;

3) оточений однодумцями, які поділяють ці ідеї;

4) почне її реалізовувати з перших днів перебування при владі;

5) здатний відстоювати економічний суверенітет у міжнародних відносинах.

Час політиків, які роблять не свою роботу та формують "світ навиворіт" безповоротно минає.

Точніше сказати, у нас немає більше ресурсу, щоб давати їм час у кредит.

Кредитний ліміт на "картці історії" закінчився.

Першоджерело.

Публікується за згодою автора.