Брехати і красти. Чому українські еліти 30 років не можуть позначити чіткі цілі для країни

Ще вчора: "Геть від Москви", "Україна другий рік не закуповує російський газ", "Кінець газовій залежності від Росії".

Уже сьогодні: "Без 2 млрд. грошей Газпрому за транзит ми не зможемо фінансувати армію", "Без транзиту російського газу нам доведеться реально купувати газ на європейських хабах втридорога — які в такому випадку будуть тарифи для нашого населення".

Ще вчора: внесення змін до Конституції про європейську інтеграцію, рух у НАТО.

Уже сьогодні: "Ми зробимо розворот на Схід, будемо дружити з Китаєм", "Президент повертає суб'єктність, на нас чекає велике азійське турне, перша зупинка — В'єтнам".

Я не даю оцінок заявам, що звучать вчора і сьогодні.

І саме так нас і починають сприймати у світі.

Політичні еліти, які не можуть сформувати стратегію розвитку країни хоча б років на десять, не можуть називатися "політичними" і тим більше — "елітами".

І найголовніше: і вчора, і сьогодні нам брехали і брешуть.

Нинішня модель газових відносин потрібна лише для "легалізації" віртуального газу, купленого в європейських фірмах-прокладках Швейцарії та Люксембургу і для "накрутки" ціни за фіктивне транспортне плече в ціні газу, продаваного споживачеві.

І Микола Хвильовий з його "геть від Москви" — лише прикриття цього дерибану.

І є рентна корупційна модель економіки, де всі ідеологічні виверти придумуються лише для одного — відвернути увагу електорату від рук наперсточника при владі.

Тому всі нібито патріотичні гасла — те саме, що вигук напарника-кидали: "люди добрі, дивіться, тут усе по-чесному".

І ця модель дістала вже всіх наших партнерів.

Дістала всіх, крім тих, хто живе в країні. Адаптувалися.

Першоджерело.

Публікується за згодою автора.