"Не можемо заплющувати очі". Чим НАТО та США допоможуть Україні в разі ескалації конфлікту з РФ

Ця репліка прозвучала з вуст колишнього Верховного головнокомандувача об'єднаних збройних сил НАТО в Європі генерала ВПС США Філіпа Бридлава. Промовив він її перед безліччю українських і західних журналістів, голів громадських організацій, політиків і дипломатів, запрошених для обговорення за круглим столом на тему "Як нам підтримати Україну та запобігти агресії з боку Кремля".

Організатори заходу — Фонд Віктора Пінчука та Євразійський центр Атлантичної Ради — запросили до розмови чотирьох колишніх послів США в Україні: Мері Йованович, Вільяма Тейлора, Стівена Пфайфера та Джона Гербста. Усі вони говорили про те, що порушення територіальних кордонів нашої країни — проблема не українська, а міжнародна — небезпечний прецедент. Є, мовляв, у світі й інші мисливці до розширення кордонів, які зараз придивляються до російського кейсу й оцінюють власні шанси на приєднання територій тим самим способом.

Дипломати в один голос твердили про необхідність посилення економічних санкцій щодо Росії та найактивнішої допомоги Україні. Лунали дуже солідно. Утім, враження від їхніх промов трохи псувало те, що все це говорили саме колишні глави диппредставництва США в Україні, а чинного посла — офіційного виразника позиції Сполучених Штатів у нашій країні немає. Він досі не призначений з причин, які важко пояснити.

Крім дипломатів за круглим столом, були високопоставлені американські силовики. Вони повторювали один за одним одну спільну думку — дії Путіна говорять про те, що він усе ще розглядає Україну як частину Росії і взагалі прагне відтворення ситуації часів Варшавського договору.

"Цього не можна допустити! Агресор повинен отримати жорстку відповідь від світової спільноти!" — голосно заявляли генерали добре поставленими голосами. Однак, коли з українського боку попросили конкретизувати, про яку саме відповідь йдеться, питання так і зависло в повітрі.

"Міжнародна спільнота нікому нічого відповісти не може, це взагалі дуже умовне поняття. Є різні країни, кожна має свою весняну політику і, як бачите, єдності між ними немає", — зітхнув після обговорення колишній міністр оборони України, а зараз голова правління Центру оборонних стратегій Андрій Загороднюк.

Утім, колишній заступник генсека НАТО Олександр Вершбоу дотримується іншої думки. Він зазначив, що саме з українського питання члени Північноатлантичного Альянсу на сьогоднішній день демонструють завидну одностайність. Та й узагалі, за його словами, ескалація конфлікту між Україною та Росією — це якраз той випадок, коли західні демократичні держави, які перебувають у непростих відносинах між собою, займають дуже схожі позиції.

Олександр Вершбоу: "Усі кажуть, що війна ось-ось може початися, а насправді вона вже триває"

Після загального обговорення за круглим столом містер Олександр Вершбоу відповів на кілька запитань Фокусу.

— Які дії Путіна для НАТО та США означатимуть, що ситуація стала критичною і настав час втрутитися?

— Це хороше питання, бо всі кажуть, що війна ось-ось може початися, а насправді вона вже триває. Усі готові відреагувати на появу очевидних зовнішніх ознак вторгнення — російської військової авіації над Україною чи сухопутних військ, що перетинають кордон. Начебто забувають, що гібридна війна відкриває безліч можливостей менш очевидного, але теж надзвичайно небезпечного наступу.

Я зараз не про хакерські атаки та не про інформаційну підривну діяльність, а про економічний тиск. Путін використовує газ як зброю — і, на жаль, це дуже сильна тактика, якій важко протистояти. До речі, якщо вже говорити про цю площину протистояння, робота, яку зробила команда Зеленського заслуговує особливої похвали. В адміністрації Байдена вже схилялися до того, щоб зняти санкційні обмеження з проєкту "Північний потік-2", але в сенаті ця ідея не пройшла, не в останню чергу завдяки тому, що представникам України вдалося знайти підтримку в обох наших політичних таборах — і в демократів і в республіканців.

— Є думка, що Путін досі не ввів війська в Україну тому, що чекає на сертифікацію "Північного потоку-2". Думаєте, так і є?

— Не мені судити, що відбувається в голові цієї людини, проте його крайня зацікавленість у "Північному потоці" не залишає сумнівів. І точно йому не вдасться зрушити справу з мертвої точки, якщо він дійсно почне відкриту військову інтервенцію в Україні. Чи вся ця ситуація може бути використана російською стороною для того, щоб "під шумок" вирішити питання про "Північний потік" — тут у мене немає відповіді. Теоретично таку можливість можуть розглянути як компромісну альтернативу війні. Утім, навіть якщо Путін повністю відмовиться від агресивних планів щодо України, є багато інших причин не давати хід "Північному потоку-2".

— Зараз багато говорять про те, що жорстким варіантом відповіді міжнародної спільноти на агресивні дії Росії може бути блокування доступу до міжнародних платіжних систем. За вашими даними, чи розглядається така можливість?

— Її приберігають на крайній випадок. Знаєте, під час переговорів добре мати в запасі серйозну, але ще не реалізовану загрозу. Такі аргументи мають велику стримувальну силу. Відключення від платіжних систем у світі практично паралізує економіку. А уявіть, що це вже зроблено — чим ще ми зможемо налякати Путіна?