Розстріл біля Кринків. Як покарати керівництво ЗС РФ та Путіна за вбивства українських полонених

"На відео представник ЗС РФ здійснює у беззбройних нерухомих військових кілька пострілів, ймовірно з автомату. В описі під записом зазначено, що подія відбулась поблизу Кринків Олешківської громади Херсонської області", — прокоментували в Офісі генерального прокурора. Там розпочали розслідування за фактом порушення законів та звичаїв війни, поєднаного з умисним вбивством — частина 2 статті 438 Кримінального кодексу України.

Кринки: складна ситуація

Кринки — невеликий населений пункт на лівому березі Дніпра в Херсонській області. Він розташований трохи вище по течії від Херсона. Від осені російська армія намагається взяти Кринки та навколишні території під контроль, але їй це не вдається — українські військові, переважно морські піхотинці, малими групами весь час присутні там. Ситуація там залишається вкрай складною.

"Якщо аналізувати численні повідомлення у соціальних мережах про те, що відбувається на лівому березі Херсонщини, вздовж Дніпра, то в районі Кринків Збройні Сили України розширили плацдарм, але не вглиб, а вшир. Там ведуться активні бойові дії. Тому що село Козачі Лагері значно зруйновані, у Новій Каховці та в Каховці почастішали прильоти з дронів. Але якщо у Новій Каховці немає густих лісів понад водою, між Каховкою та Таврійськом є ліс, а в самій Каховці — парк, який зараз обстрілюють, ймовірно, аби вразити росіян. Окрім того там літають численні дрони, про це пишуть і говорять місцеві, які там залишилися. І росіяни, можливо, більш жорстокі, посилюють свої дії, аби впливати на українську сторону. Саме тому могли показати таке страшне відео. Взагалі там росіян багато, вони на усіх відкритих ділянках та в лісі, за Кринками, але наші продовжують контролювати сіру зону біля Дніпра", — говорить Фокусу місцева жителька Каховки Анастасія. Вона давно виїхала, але постійно стежить за ситуацією там.

Анастасія регулярно читає місцеві пабліки.

"На сторінках, де раніше місцеві продавали городину та молоко, зараз можна побачити повідомлення про те, що в районі Кринків зникають військові, їх розшукують рідні. Вони закликають місцевих розповідати, раптом хтось бачив, що відбувається. Але не знають, що у Кринках давно місцевих немає. Починають спілкуватися між собою", — додає вона.

Політолог та херсонський активіст Володимир Молчанов також уважно стежить за ситуацією на Херсонщині.

"У районі Кринків діють те, що росіяни називають штурмовими групами. Але це не зовсім штурмові і не групи. До Дніпра намагаються підійти об'єднання 60-80 осіб, російських стрільців, з невідомою метою, — говорить він. — Мабуть, хочуть продемонструвати, що вони там існують. Інколи намагаються встановити свій прапор. Нашим у Кринках фізично також неможливо перебувати через відсутність укриттів. Не скажу, що похід туди — квиток в один кінець, але дуже небезпечне місце. Якщо там когось поранено, то дуже складно вивезти, надати допомогу, заховати десь у підвалі — всі вони були затоплені. Тож, думаю, одна група осіб просто вийшла на іншу, росіяни захопили українців у полон. А потім сталося те, про що вже всі написали".

Системна практика, зокрема, заради залякування

Подібний випадок вбивства українських військових одразу після потрапляння у полон — далеко не перший. Тільки у 2024 році з’являється інформація про кілька розстрілів беззбройних та поранених українських військових на різних ділянках фронту. Тобто йдеться про системну практику РФ.

Так, 15 лютого російські військові розстріляли поранених українських захисників на позиції "Зеніт" під Авдіївкою. Зробили вони це після того, як воїни зв'язалися через Координаційний штаб з обміну полоненими з російською стороною, домовившись, що російські армійці візьмуть їх у полон та нададуть медичну допомогу. Після відходу українських сил з Авдіївки, шестеро українських захисників просто чекали на полон у бункері на території військової частини. Росіяни ж вбили поранених та виклали відео з тілами в інтернет.

24 лютого стався інший випадок. На відеозаписі, знятому з дрона, показано, як кількох людей, імовірно, українських військових, беруть у полон, після чого вбивають. Йдеться про події на ділянці фронту між селами Іванівське та Хромове у Бахмутському районі Донецької області. Одним із перших запис поширив український OSINT-проєкт DeepState. Його аналітики зазначили, що на відео — бійці 92-ї окремої штурмової бригади ЗСУ.

Водночас моніторингова місія ООН з прав людини зафіксувала, що з 1 грудня 2023 по 29 лютого 2024 росіяни стратили щонайменше 32 полонених українських захисників у 12 окремих випадках. У їх звіті зазначається, що випадків значно більше, ніж за будь-який з попередніх періодів.

У пошуках тих, хто віддавав накази

Журналісти evocation.info стверджують, що їм вдалося встановити командира російського підрозділу, який віддав наказ розстріляти українських військовополонених біля Кринків. Йдеться про представників 328 полку 104 дивізії та командира — "героя Росії" полковника Сергія Іштуганова, який й віддав наказ.

Іштуганов бере участь у війні проти України з початку повномасштабного вторгнення. Він воював у складі 31-ї десантно-штурмової бригади, був заступником командира. Саме цей підрозділ намагався захопити аеродром Гостомель поблизу Києва. Потім його перекинули на донецький напрямок, згодом на херсонський. Зокрема, до його зони відповідальності входить лівий берег Дніпра.

Як і у випадку з Кринками, журналісти попередньо встановили відповідальних за розстріл шістьох військових на позиції "Зеніт". Ними виявилися представники 1 слов'янської бригади псевдореспубліки. Саме їхній логотип є на відео, яке поширили російські пропагандисти. Цей підрозділ був сформований ще восени 2014 року в окупованому Торезі Донецької області. До нього увійшли бійці, які свого часу підпорядковувались громадянину РФ Ігорю Гіркіну (Стрєлкову), який захоплював Слов’янськ у 2014 році. Наразі цей підрозділ входить до складу збройних сил РФ. Командиром батальйону, який міг вбити полонених, називають особу з позивним "Гермес". Це псевдо, за інформацією журналістів, використовує 44-річний Дмитро Миколайович Вербій, уродженець міста Шахтарськ. Він був заступником начальника служби безпеки у "міністерстві" до повномасштабного вторгнення російських військ на територію України.

Експерти говорять, що метою таких вбивств та розповсюдження інформації про них є залякування українських бійців, аби не йшли воювати.

"Те, що ворог намагається таким чином тиснути й публікує подібні відео, прив'язуючи їх конкретно до плацдарму Кринків, говорить про те, що успіхів у нього там, як і раніше, немає. Він продовжує штурми, вишукуючи нові тактики, але вони виявляються для нього все ж таки безрезультатними", — зазначає, зокрема, керівниця пресцентру Сил оборони Півдня Наталія Гуменюк.

На шляху до трибуналу: командна відповідальність

"Після оприлюднення відео жодної реакції з боку російського командування не було. Тому очевидно, воно щонайменше толерує розстріл українських військовополенених, і мають понести відповідальність саме за цей злочин, — говорить Володимир Молчанов. — Якщо це була й власна ініціатива якихось російських військових, то її однозначно толерує командування. Якщо ж був наказ "хапати, розстріляти і викласти відео" для того, щоб залякати українців, це також його відповідальність".

Юристи-міжнародники говорять, що важливо фіксувати кожен подібний випадок вбивства військовополоненого на національному рівні, аби в подальшому притягнути злочинців для відповідальності — як військових, так і цивільних начальників.

"Коли ми говоримо про відповідальність, ми маємо на увазі те тільки саме того командира, який давав вказівку стріляти. Ми говоримо і про нього, і про його вище керівництво — аж до міністра оборони та верховного головнокомандувача, — говорить Фокусу юрист-міжнародник, адвокат Андрій Яковлєв. — Такий підхід необхідний, аби сфокусуватися на тих людях, від яких залежить можливість припинення цієї практики, або її застосування. Треба робити розслідування щодо цих осіб, підніматися по ієрархії вище. Якщо ми доводимо, що командувач якихось роду військ, знаючи про такі випадки, не вживав заходів, особливо якщо ми доведемо системність, це означає, що він мав або схвалення або вказівку згори. Так можна вийти і на президента РФ Володимира Путіна".

Такий підхід може дати не миттєвий результат, а довгостроковий.

"Якщо Україна буде звертати увагу на найвище керівництво, яке самотужки на національному рівні притягнути до відповідальності неможливо — Путіна навряд будемо судити в українському суді, до того ж він має імунітет, то згодом можемо звертатися до міжнародних інстанцій, зокрема Міжнародного кримінального суду (МКС), — продовжує Яковлєв. — Було б добре, аби ця тема також фігурувала у міжнародних звітах, зокрема, органів ООН — це б свідчило, що проблема настільки серйозна, що її не оминули незалежні міжнародні експерти і тому треба реагувати. Тоді б ми могли сподіватися на бодай оголошення у розшук високого керівництва РФ. Цей факт міг би сприяти зменшенню порушенню законів і злочинів війни".

Тобто коли ми говоримо про покарання за воєнні злочини, то, на думку юриста-міжнародника, маємо будувати логічний ланцюжок так: національні розслідування фіксують подібні факти, демонструють, що вони системні, потім застосовується командна відповідальність або відповідальність командирів, вказуючи на них. Де Україна не може піднятися вище — просить долучитися МКС.

Звісно, хтось скаже, що МКС — це довготривалий процес, що міжнародні органи беззубі. Але якщо Україна не фіксуватиме злочини належним чином зараз, то згодом навряд вдасться це зробити.

Адвокат пояснює, що будь-який військовий, який під час воєнних дій потрапив під владу ворога, вважається полоненим. Навіть без офіційного визнання та підтвердження. Як тільки військовослужбовець показав, що він здається, не чинить опір, він вважається у полоні. Тоді ворог відповідає за нього, він має зберігати його життя.

У випадках, які сталися на Бахмутському напрямку, біля Авдіївці чи в Кринках російські військові цього не зробили. Тож йдеться про грубе порушення Женевських конвенцій — умисне вбивство або вбивство комбатанта, який, склавши зброю чи не маючи більше засобів захисту, беззастережно здався. А це — воєнний злочин, вчинений не тільки виконавцем та командиром.

Яковлев пояснює, що ідея Володимира Молчанова про командну відповідальність є важливою.

"У кожного комбатанта є право брати участь у військових діях, відповідно він може знищувати ворога. Але це діє тільки в умовах боя. Як тільки він поранений або потрапив у полон — це вже підзахисна особа, його вже не можна вбивати. За виконання цих міжнародно визнаних правил несе відповідальність безпосередньо солдат та його керівництво. Якщо командир не контролює свого підлеглого, а ми можемо це перевірити за такими критеріями: "знав, але нічого не зробив", "мав знати, але нічого не зробив", то задіюється відповідальність командирів та цивільних начальників до найвищого рівня, — пояснює адвокат Андрій Яковлєв. — Вона може бути через участь, неучасть або не вжиття дій. У кожного командира є обов’язок провести розслідування. Якщо таке не проводиться — від стає відповідальним".