Нова Гаага. Який трибунал для Путіна пропонує організувати Європа

Міністерство закордонних справ України вкотре закликало міжнародну спільноту підтримати створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України. Ініціативу Києва вже підтримала голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн — вона сказала, що трибунал може бути створений за підтримки ООН для розслідування. І, можливо, у Нідерландах, у Гаазі. І це може бути зовсім нова інстанція — Фокус пояснює чому.

Гаага не для всіх

Часто доводиться чути, що президент РФ Володимир Путін і найвище керівництво Росії має опинитися на лаві підсудних у Гаазі.

Саме у цьому нідерландському місті на березі Північного моря розташований Міжнародний кримінальний суд (МКС). Він створений у 1998 році на основі Римського статуту, документу, який підписали 120 держав, зокрема Україна та Росія (проти висловилися Китай, Ірак, Ізраїль, Лівія, Катар, США, Ємен). Розпочав роботу у 2002-му, коли 60 країн ратифікували угоду. Україна цього досі не зробила, а Росія відкликала свій підпис.

До компетенції МКС входить переслідування осіб, відповідальних за геноцид, воєнні злочини, злочини проти людяності, а також злочини агресії. Щоправда, ці злочини суд може розглядати, якщо їх було скоєно стосовно країн, які не просто підписали, а ратифікували Римський статут. Для розгляду злочинів щодо інших необхідно спеціально звертатися до МКС. Що Україна і зробила у 2015 році — депутати попросили вивчити як події на Майдані у Києві у 2013-2014 — розстріли протестувальників, так і в Україні, починаючи з окупації Криму. Звернення Верховної Ради стало початком розслідування, яке до 24 лютого 2022 року відбувалося досить мляво — кілька років прокурори думали, чи відкривати провадження по Україні, і який конфлікт на території нашої країни відбувається — цивільний, цивільний з елементами міжнародного чи міжнародний озброєний.

При цьому до сьогодні Верховна Рада відмовляється голосувати за Римський статут, не зважаючи на численні адвокаційні компанії правозахисників. Причини можуть бути різні — від небажання дратувати США, які не визнають цю інстанцію — президент Дональд Трамп свого часу навіть вводив санкції щодо прокурорів МКС, забороняючи їм в'їзд на територію США за розслідування дій в Афганістані (Джо Байден згодом їх скасував) до страху, що на лаві підсудних може опинитися не лише вище керівництво Росії, а й України — МКС розслідує злочини, незалежно від того, хто їх скоїв.

Після 24 лютого стало очевидніше яка країна агресор, а яка — жертва. Низка європейських країн-учасниць Римського статуту заявила, що готова виділяти додаткове фінансування діяльності МКС, щоб він розслідував події в Україні, і попросили суд про пріоритетність. В результаті прокурор МКС Карім Хан наприкінці лютого заявив, що Міжнародний кримінальний суд у Гаазі розпочав розслідування воєнних злочинів, злочинів проти людяності та актів геноциду в Україні, а згодом і сам особисто приїхав в Україну. Він побував у Харкові в супроводі генерального прокурора Ірини Венедіктової, але так і не зміг зустрітися із президентом України Володимиром Зеленським.

У липні 2022 року на зміну генпрокурору Венедіктовій прийшов Андрій Костін, і Офіс прокурора активно продовжив співпрацю зі слідчими МКС — вони часто бувають в Україні. Крім того, Костін каже, що готовий передавати деякі кримінальні справи до МКС.

Спеціальний механізм для Путіна

"Коли кажуть, що Путін опиниться в Гаазі, то я б не поспішав так стверджувати. Але зараз Нідерланди підтверджують готовність провести процес у своїй країні, і, можливо, в Гаазі", — каже заступник глави офісу президента Андрій Смирнов.

В історії трибуналу щодо агресії Міжнародний кримінальний суд у Гаазі нині не фігурує.

Смирнов пояснює: злочин агресії має унікальний режим юрисдикції, окремий від інших злочинів Римського статуту, таких як воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид.

"Країни, які не є державами-учасницями Міжнародного кримінального суду, виключаються з юрисдикції цього суду щодо розслідування та притягнення до відповідальності за злочин агресії, незалежно від того, чи є вони жертвою агресії, чи агресором. За винятком випадку звернення з боку Ради Безпеки ООН. Але, враховуючи, що Росія має право вето на рішення Ради Безпеки, таке звернення не просто складно реалізувати. Точніше — просто неможливо. Відповідно в цьому випадку Міжнародний кримінальний суд не матиме належної юрисдикції у розслідуванні злочину агресії", — каже Смирнов.

Але в Офісі президента впевнені: навіть якби Україна стала повноправним членом клубу МКС (ратифікувала Римський статут), це не змінило б ситуацію — цей суд за десятиліття жодного разу не скористався цим механізмом. Наприклад, у випадку Грузії — Росії напала на неї у 2008 році.

Тому сьогодні позиція України чітка: має бути створено спеціальний трибунал з агресії — незаконне вторгнення на територію суверенної держави. Його робота буде сфокусована на діях винятково найвищого керівництва Росії, тих, хто керує та контролює державу. Воєнними злочинами нехай займається МКС та суди на національному рівні.

І провину верхівки Росії у злочині агресії досить легко довести — для цього необхідно лише переглянути два відео: засідання Ради Безпеки Росії та спічу про оголошення "спеціальної воєнної операції" в Україні.

Важливо, що суд ad hoc ("для певного випадку") може дозволити зняти звичний імунітет з керівництва Росії. За міжнародним правом голови та вищі посадові особи будь-якої держави мають імунітет від судового переслідування — тобто за рішенням інших країн їх не можуть заарештовувати та судити. Але історія знає винятки подолання таких імунітетів у роботі спецтрибуналів, створених Радою безпеки ООН у межах 7 глави Статуту ООН (цей розділ регулює дії ООН щодо актів агресії). Зокрема, трибунал щодо Югославії видав усім державам-членам ООН ордер на арешт тоді ще чинного президента Слободана Мілошевича.

Юристи кажуть, щоб створити такий трибунал, уряд України має підписати договір з ООН (можливо, за рекомендацією Генеральної асамблеї ООН, де не існує блокуючого голосу). Тоді буде зрозуміло, що створення трибуналу на користь усіх країн Організації, а отже, і міжнародної спільноти. Іноземні медіа вже пишуть, що перший проєкт резолюції вже підготовлено.

Посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України Антон Кориневич, якого називають головним адвокатом створення спеціального суду, нещодавно був у Гаазі. Він каже, що за допомогою спеціального трибуналу "можна посилити та інтернаціоналізувати національне розслідування та переслідування за скоєння злочину агресії проти України".

Нині у юридичних колах обговорюється питання легітимності трибуналу при вже існуючих міжнародних інстанціях. Тому що судових процесів над Росією не може бути багато, тому до роботи будь-якого суду, зокрема спецтрибуналу, не повинно бути питань. Його рішення має бути досить легітимним. Для подальшого виконання судового вироку той має бути визнаний найширшим числом держав. А для цього потрібна і широка політична воля держав-лідерів, які публічно виступатимуть на підтримку такого створення, і їх фінансова підтримка. Крім того, робота трибуналу не може нівелювати розслідування конкретних воєнних злочинів, які веде Міжнародний кримінальний суд.

Тобто трибунал з агресії має бути частиною цілої системи правосуддя щодо України.

При цьому є ще один важливий момент — наскільки у всіх цих розглядах враховуватимуться інтереси великої кількості жертв агресії РФ, які, очевидно, в процесі агресії не братимуть участі. Більшість із них хочуть почути не лише вироки на адресу керівництва Росії, а й конкретних виконавців воєнних злочинів. Поки що з цим проблема. Тому що, незважаючи на тисячі зафіксованих воєнних злочинів, українські правоохоронні органи не завжди можуть належним чином розслідувати кожний із них та притягувати конкретних причетних до відповідальності на національному рівні. А якщо процеси щодо них і розпочинаються в українських судах, то вони заочні, тобто без присутності обвинуваченого. Окрім того, голоси українських жертв не чути на міжнародному рівні.