Любов за правилами та без. Вчені розповіли, що таке любов з наукової точки зору

Як вважають когнітивні психологи та нейробіологи, однозначної відповіді на питання що таке любов не існує, пише Science Focus.

"Багато вчених згодні з тим, що є різні форми любові, але багато хто з нас — редукціоністи, ми зосереджуємося на мозку. Це не означає, що ваше оточення або обставини не мають значення, просто все починається саме в мозку", — говорить доктор Сандра Лангеслаг, нейробіолог в Університеті Міссурі.

Багато вчених досліджують любов через метод, запропонований біологічним антропологом доктором Хелен Фішер. Вона висловила припущення, що три типи кохання утворюють "романтичне кохання".

Перший з підвидів любові — хіть. Вона мотивується статевими гормонами, такими як естроген і тестостерон, за якими швидко настає ваблення. На цій другій стадії дослідники виміряли підвищення рівня дофаміну і норадреналіну, відомих як "хімічні речовини гарного самопочуття".

Поряд з підвищенням рівня цих гормонів часто спостерігається зниження серотоніну, пов'язане з нав'язливими психічними станами.

Після ваблення третьою і останньою стадією в цій структурі є прихильність, яка переводить вас зі стану збудження в стан спокою і комфорту в ваших любовних стосунках.

Як дізнатися, чи відчуваю я до когось любов?

Прихильність найбільш характерна для всіх форм любові, що виникають в різних типах відносин. Але саме унікальне поєднання всіх цих трьох стадій допомагає відрізнити дружбу від закоханості.

Якщо ви відчуваєте ваблення до іншої людини, створюєте комфортні та безпечні стосунки з нею, то ви, швидше за все, відчуваєте романтичне кохання.

"Я не знаю, чи є якась певна межа між типами зв'язків, які ми формуємо, і романтичним коханням, але одним з факторів безумовно є бажання вступити в сексуальну близькість з іншою людиною", — говорить професор Зої Дональдсон, фахівець з поведінкової нейробіології .

Проте серед учених немає єдиної думки, чи можна все спростити тільки до цього одного бажання.

"Наука здатна надати неймовірно корисну інформацію, але, намагаючись розібратися у складнощах, ми можемо втратити нюанси. Коли люди захоплені, вони часто відчувають сексуальне бажання, але при цьому не обов'язково потрібно бути закоханим", — зазначає Дональдсон.

Щоб більше дізнатися про те, як любов виглядає в мозку, Лангеслаг у своїх дослідженнях використовувала технологію нейросканування.

"У мозку різні форми любові мають різні нейронні сигнатури. Але це не працює так, що одна область залучена в хіть, інша в прихильність і так далі. Ви відчуваєте, думаєте і дієте в кожній з цих форм, але трохи по-різному. Однак поки ми ще точно не знаємо, у чому полягають ці відмінності", — підкреслила Лангеслаг.

Чи відіграє якусь роль невротизм?

"У всіх нас є здатність формувати прихильності, які бувають двох типів: безпечні та небезпечні. Вимірювання особистісних рис, таких як невротизм, також з ним співвідносяться", — додав поведінковий нейробіолог професор Стівен Фелпс.

Вчені виявили, що в уразливих стосунках, коли один партнер любить більше, ніж інший, вищезгадані гормони також вступають в гру.

У 2017 році дослідники виміряли високий рівень окситоцину в слині більш залучених партнерів, після того як вони задумалися про свої взаємини, і низький рівень гормону у менш закоханих особин.

Певним чином в гру вступає особистість з точки зору того, як людина може взаємодіяти з іншими. Наприклад, згідно професору Саїді Хешматі, люди з вищим рівнем невротизму зазвичай мають коротші стосунки. Але водночас вона виявила, що невротизм, поряд з доброзичливістю, збільшує усвідомлення і розуміння любові.

Чи можуть закохуватися тварини?

Люди соціально моногамні, вони створюють тривалі романтичні стосунки... Але, на відміну, наприклад, від прерійних полівок, які можуть спаровуватися все життя з одним партнером, у нас таке рідко буває.

Багато тварин справді здатні виявляти деяку ступінь моногамії.

"У природі існує безліч видів, які демонструють прихильність до партнера, від прерійних полівок до дереволазів і навіть цихлід. Але для кращого розуміння цієї теми нам потрібно вивчити більше тварин, які проявляють таку поведінку", — зазначає Стівен Фелпс.

Різниця між формуванням моногамної прихильності і підтриманням любовних стосунків ледь помітна і менш поширена серед різних видів.

"Прихильність — біологічний процес, характерний для багатьох видів, що включає дії, спрямовані на те, щоб приносити радість і уникати заподіяння болю партнеру. Я думаю, що до цього всього треба додати хоча б мінімальне уявлення про те, хто ця людина і що конкретно їй приносить радість чи біль", — робить висновок доктор Фелпс.