Вчені виявили гігантську сяючу акулу: тепер новий рекордсмен

акула
Фото: trump-elections | Cяюча акула

Глибоководні акули показали людству невідому раніше властивість і встановили новий рекорд.

Вчені знайшли у Новій Зеландії незвичайних акул, які світяться в темряві. Про таке відкриття повідомляє BBC з посиланням на дослідження вчених з Католицького університету Лувена в Бельгії та Національного інституту водних і атмосферних досліджень.

Незвичайну властивість дослідники виявили у трьох видів акул в районі височини Чатем, ця область океанічного дна розташована на схід від Нової Зеландії. Ці тварини вже були відомі науці, проте до січня 2020 року біологи нічого не знали про їх біолюмінісцентність.

При цьому чорні акули (Dalatias licha) стали найбільшим "сяючим" хребетним — рекордсмени здатні досягати до 180 сантиметрів в довжину. Аналогічну властивість помітили у чорнопузих (Etmopterus lucifer) та південних ліхтарних акул (Etmopterus granulosus).

Згадані види мешкають в глибокій, так званій сутінковій зоні океану, куди сонячне світло практично не проникає (приблизно від 200 до 1000 метрів). У темній воді у них добре виділяються сяючі ділянки на череві, боках і спинних плавцях. Вчені припускають, що дрібнішим видам люмінісцентних це допомагає маскуватися від великих хижаків на тлі світлої поверхні води. Водночас, у чорної акули немає природних ворогів, тому вона може освітлювати дно для ефективнішого пошуку здобичі.

Раніше вчені відшукали в Південній Кароліні (США) "ясла" древніх гігантських акул віком близько 24 мільйони років. За версією вчених, дитинчата вчилися полювати і набиралися сил на мілководді, перш ніж відправитися у відкритий океан. Розплідник став першими зареєстрованими "яслами" мегазубої акули Carcharocles angustidens, яка була предком мегалодону і жила в період олігоцену. До цього вдалося відкрити тільки два схожих розплідника, але "молодших": в Панамі та Чилі.

Писали також, як зуби можуть розкрити причину вимирання мегалодону. На думку вчених, згодом рівень моря поступово знижувався, і найбільші акули в результаті не могли знайти місця для вирощування потомства. Як і багатьом іншим родичам, цьому виду потрібно було близько 25 років харчуватися на мілководді, щоб досягти статевої зрілості та продовжити життєвий шлях в океані.