Усе як у людей. Шимпанзе говорять одне одному "привіт" і "пока", — нове дослідження

Учені визначили у мавп наявність соціальної взаємодії, що нагадує людську.

Як вони це роблять

Ці вітання і прощання, відбувалися приблизно в 78% випадків серед шимпанзе та в 90% випадків серед бонобо, які були зайняті спільною діяльністю. Схоже, що це відбувається у формі фізичного контакту і пильного погляду між особинами, за допомогою яких тварини, які беруть участь у спільній дії, які можуть підтвердити, що все гаразд. Ці "фази спільних дій", як їх називають учені, здаються досить поширеним аспектом соціальної поведінки мавп.

"Цікаво, що подібні дії відображають людський соціальний етикет або звичайну ввічливість. У бонобо така закономірність простежується в структурі фаз спільних дій", — говорить Рафаела Гізен, із Даремського університету в Англії.

"Можливо, мавпи хочуть переконатися, що все гаразд, перш ніж, наприклад, почати гру. Ви ж не будете грати з тим, кому це не цікаво", — говорять вчені.

Але дослідники застерегли від занадто пильного погляду на поведінку мавп через призму поведінки людей.

У бонобо тривалість взаємодії здавалося залежить від соціальної ієрархії всередині групи. Учені з'ясували, що чим ближче були один до одного будь-які дві особини, тим коротші були вітання і прощання. Бонобо можуть використовувати соціальний контекст у своїх взаємодіях більше, ніж шимпанзе, через різні способи організації двох мавпячих груп.

Гра або залицяння

Крім зорового контакту, фізичні контакти, такі як дотик одне до одного, тримання за руки й удари головою, використовувалися для позначення початку і припинення спільних дій, які часто були грою або залицянням.

Учені ще не впевнені, як ці різні форми визнання розрізняються за своїм конкретним значенням, але вони сподіваються це з'ясувати в майбутніх дослідженнях, які також будуть стосуватися інших видів мавп, таких як горили.

Дуже близькі родичі

Шимпанзе і бонобо були пригожими видами для дослідження цього явища. ДНК цих двох видів становить більше 98% нашої ДНК, і вони відхилилися від нас в еволюційному розвитку зовсім нещодавно, ніж інші людиноподібні мавпи.

Для приматологів, антропологів і соціальних психологів те, наскільки ми "близькі родичі" є справжнім подарунком. Соціальні звички, які є у людей і в цих приматів можуть допомогти з'ясувати, як розвивалися різні риси під час еволюції, чого не можуть зробити викопні рештки.

Сигнали вітання і прощання можуть змінити наше розуміння відмінностей між людиною та іншими приматами, каже Гізен.

"Вважалося, що загальна інтернаціональність лежить в основі людської природи, дозволяючи нам досягати довгострокових цілей, які в іншому випадку були б недосяжні тільки однією людиною", — говорить Гізен. "Можливість того, що спільне зобов'язання як процес присутній у наших найближчих родичів, потенційно кидає виклик давньому твердженню, що спільне зобов'язання є тільки в людей".